Майже 90 років спостережень: що показали довготривалі дослідження на стаціонарному дослідному об’єкті з рубок догляду

Опубліковано: 2026-09-29

Довготривалі дослідження на стаціонарних дослідних об’єктах дають змогу оцінити вплив рубок догляду на ріст і розвиток дубових деревостанів й обґрунтувати ефективні підходи до їх вирощування та формування. Саме такі результати отримано науковцями УкрНДІЛГА, досліджуючи штучні дубові деревостани протягом майже 90 років після проведення рубок догляду з різними режимами зріджування в дубових лісах Лівобережного Лісостепу України.

Дуб звичайний (Quercus robur L.) є одним із основних лісоутворювальних деревних видів у лісах України. Значні площі дубових лісів, зокрема й штучного походження, зумовлюють важливість пошуку ефективних способів і технологій їх формування та вирощування. Одним із ключових лісогосподарських заходів у цьому процесі є рубки формування і оздоровлення лісів, зокрема рубки догляду. Відповідно до нормативної бази, ці рубки проводяться шляхом періодичного вирубування дерев, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне, та спрямовані на регулювання густоти деревостанів, покращення умов росту дерев, формування якісних стовбурів, підвищення біологічної стійкості та продуктивності насаджень.

Водночас питання оптимізації інтенсивності зріджування в дубових деревостанах й дотепер залишаються дискусійними. Зокрема, остаточно не визначено оптимальну густоту деревостанів після проведення зріджування та кількість (запас) дерев, які необхідно вилучати під час проведення рубок. Це значною мірою пов’язано з відмінностями у технологіях створення штучних дубових деревостанів, в першу чергу із їх початковою густотою. Важливим є не лише оцінити короткострокову реакцію дерев на зріджування, а й простежити, як сформований режим густоти впливає на деревостан упродовж десятків років – аж до віку стиглості. Особливу наукову цінність мають довготривалі стаціонарні дослідні об’єкти, де можна простежити динаміку деревостанів за різних режимів вирощування.

Одним із таких унікальних об’єктів є дослід з прохідних рубок догляду, який було закладено ще в 1934 році у 42-річному штучному дубовому деревостані в Нескучанському лісництві Тростянецького надлісництва ДП «Ліси України» на Сумщині. Деревостан, в якому закладено дослід, характеризувався як доволі високопродуктивний: дуб формував перший ярус, а клен гостролистий – другий; середній діаметр дуба становив 22,3 см, середня висота – 22,6 м, клас бонітету – І^а, відносна повнота – 1,0, а запас – 320 м³∙га^-1. Дослідний об’єкт було поділено на три секції площею по 1 га, де застосували різну інтенсивність першого зріджування: секція 1 – 15% за запасом; секція 2 – 24% та секція 3 – 33%. Повторну рубку було проведено через шість років після закладання досліду. Під час проведення повторної рубки в 1940 р. інтенсивність зріджування становила: на секції 1∙– 20%, на секції 2 – 16% та на секції 3 – 10%. Відповідно, секції 1–3 розглядали як три окремі довготривалі експериментальні ділянки з різними історіями рубок і сформованої ними густоти деревостанів (секція 1 – 15% + 20%, секція 2 – 24% + 16% та секція 3 – 33% + 10% за запасом).

Обстеження та обліки на дослідному об’єкті проводили у віці деревостанів 42, 60, 83, 97 та 129 років. Таким чином, дослідження охопило майже 90-річний період – від моменту проведення першого зріджування до віку стиглості дубового деревостану. Результати проведених останніх обстежень та обліків свідчать, що попри відмінності в режимах вирощування, у 129-річному віці на всіх секціях сформувалися високопродуктивні, високоповнотні, мішані за складом і складні за будовою дубові деревостани, що ростуть за І класом бонітету.

Загальний вигляд 129- річних штучного дубового деревостану на секції 2 (24% – інтенсивність першого зріджування та 16% – інтенсивність повторного зріджування)

Отримані результати підтвердили важливу закономірність: інтенсивніше перше зріджування сприяло формуванню більших за діаметром дерев дуба. У віці 129 років середній діаметр дуба становив 49,4 см на секції 1, 51,4 см на секції 2 та 52,5 см на секції 3. Середня висота відповідно становила 29,3; 30,4 та 30,7 м. Водночас найбільший запас деревини дуба було зафіксовано не на секції з найбільшою інтенсивністю (секція 3), а на секції з помірною інтенсивністю першого зріджування (секція 2) – 408 м³∙га^-1. На секції 1 запас становив 380 м³∙га^-1, а на секції 3 – 372 м³∙га^-1. Таким чином, навіть за майже 90 років після проведення рубок різниця в запасі дуба між секціями досліду не перевищувала 10%. Ці результати підтверджують, що більш сильне зріджування не обов’язково призводить до зменшення інтенсивності росту окремих дерев. Навпаки, за меншої густоти дерева характеризувалися інтенсивнішим ростом за діаметром і висотою. Проте менша кількість дерев на одиниці площі компенсувала перевагу в індивідуальному рості, тому найбільший запас у стиглому віці сформувався саме на секції з помірною інтенсивністю першого зріджування.

Цікавими є також отримані результати щодо санітарного стану досліджуваних деревостанів. На всіх секціях у віці 129 років не було виявлено дерев, що всихають (IV категорія санітарного стану), а також свіжого чи старого сухостою (V категорія). Найбільша частка дерев без ознак ослаблення (І категорія) та ослаблених (ІІ категорія) дерев була на секціях 2 і 3. Середньозважений індекс санітарного стану становив 1,94 на секції 1, 1,59 на секції 2 та 1,54 на секції 3. За загальноприйнятою шкалою визначення стану деревостанів і ступеня їх пошкодження всі досліджувані деревостани характеризувалися як «ослаблені» та зі «слабким» ступенем пошкодження. Проте відмітимо, що важливу роль у підтриманні здорового стану деревостанів відігравало також вчасне проведення вибіркових санітарних рубок після завершення основних прийомів зріджування.

Практична цінність цього досліду полягає не лише в певних порівняно високих лісівничо-таксаційних показниках. Його головна перевага – можливість простежити довгострокову реакцію дубового деревостану на різні режими вирощування. Короткострокові дослідження дозволяють оцінити реакцію дерев на інтенсивність рубок протягом кількох років, однак не дають відповіді на питання, якими будуть наслідки різної інтенсивності зріджування через 50, 70 або 90 років.

Стаціонарні дослідні об’єкти, на яких регулярно проводяться обліки, дозволяють накопичувати унікальні ряди даних і відокремлювати короткостроковий ефект рубок від довготривалих закономірностей росту та розвитку деревостанів. Тож збереження таких об’єктів і продовження спостережень за ними є важливим завданням для сучасної лісівничої науки. Дані, отримані на таких об’єктах, можуть бути використані для вдосконалення технологій вирощування дубових лісів, визначення оптимальної інтенсивності та періодичності проведення рубок догляду.

Дослідження, проведені науковцями УкрНДІЛГА, свідчать, що різні за інтенсивністю режими рубок догляду можуть забезпечувати формування до віку стиглості високопродуктивних дубових деревостанів. При цьому більш інтенсивніші зріджування сприяли формуванню більших за діаметром і висотою дерев дуба та їх кращому санітарного стану, тоді як найбільший запас дубової деревини накопичився за помірної інтенсивності першого зріджування. Ці дані також свідчать про можливість зменшення кількості прийомів рубок догляду за умови підвищення інтенсивності окремих зріджувань, однак вибір відповідного режиму має враховувати конкретні умови місцезростання, склад, вік і початкову густоту деревостану. Отримані результати доцільно використовувати для розроблення та вдосконалення нормативних документів щодо ведення господарства у штучних дубових деревостанах, зокрема в  умовах Лівобережного Лісостепу України.

 

Відділи лісовідновлення та захисного лісорозведення;

лісівництва та економіки лісового господарства