Ліси України та їхня роль у сучасних умовах
Опубліковано: 2026-03-19
Ліси України відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні ландшафтів, збереженні природного середовища та біорізноманіття. Три-чотири століття тому лісистість рівнинної частини України сягала 40 %, але протягом XVIII–XIX століть через інтенсивне знищення площа лісів зменшилася майже на третину. Нині рівень лісистості країни становить 15,9 %. Водночас фактична лісистість України все ще є недостатньою. Для досягнення оптимального (мінімально необхідного) рівня лісистості у 20 %, визначеного УкрНДІЛГА, необхідно збільшити площу лісів (щонайменше на 2–2,5 млн гектарів), оптимізованих за структурою, розміщенням і цільовим призначенням.
В останні десятиріччя в Україні активно запроваджують принципи наближеного до природи лісівництва на науково обґрунтованих засадах. Ліси ростуть у різних природних зонах України (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати, Гірський Крим), які характеризуються різноманітними лісорослинними умовами, що зумовлює необхідність поглибити диференційований підхід до лісовирощування. Часто, особливо в степових умовах, ліси створювали і на непридатних для їх росту землях. Це дискредитує ідею лісозахисного лісорозведення та свідчить про гостру необхідність урахування в процесі вирішення проблеми оптимізації лісистості території України не тільки загальних природно-кліматичних, але й конкретних місцевих ґрунтових умов, задовільних для росту лісів. Створюючи нові ліси, важливо не порушувати природні степові, лучні й болотні угруповання, природну цілісність усіх компонентів екосистем, зокрема тваринного та рослинного світу, мікроорганізмів.
Вирішуючи значущу державну проблему визначення, утримання та збереження найцінніших природних комплексів, необхідно не тільки якомога повніше враховувати фактичний стан лісів і керуватися екологічними міркуваннями; важливо водночас не ігнорувати економічні та соціальні функції лісів. В останні десятиріччя процесам ослаблення та всихання найбільше піддаються ялинові ліси, створені в дубово-буковому та буковому поясах Карпат, соснові ліси на староорних землях після досягнення ними 50–60-річного віку, 70–100-річні порослеві дубові насадження другої-третьої генерації, вільхові насадження, що досягли 60-річного віку та старші. У зв’язку зі зміною клімату активізувалася діяльність стовбурових шкідників; все частіше з’являються інвазійні види. У таких та інших насадженнях потрібно вчасно здійснювати відповідні лісогосподарські заходи, замінюючи їх на цінніші, на засадах наближеного до природи кліматично орієнтованого лісівництва.
Вкрай актуальною є проблема утримання полезахисних лісових смуг і створення нових. Площа таких насаджень в Україні останніми роками стрімко зменшується внаслідок їхнього незаконного вирубування, відсутності контролю за їхнім утриманням, воєнних дій. Меліоративно-екологічна напруженість території України за вітровою та водною ерозією в останні роки збільшилася та сягає 80 % у Степу, 34 % у Лісостепу і 24 % в Поліссі. Це зумовлює гостру необхідність ширшого застосування лісомеліоративних заходів у всіх природно-кліматичних зонах, відновлення та збільшення лісової компоненти в агроландшафтах.
Під час визначення оптимальної лісистості держави в розрізі природних зон та адміністративних областей, створення й формування нових лісів варто керуватися науковими розробками УкрНДІЛГА щодо ведення лісового господарства на принципах наближеного до природи лісівництва, які включають питання лісовідновлення та лісорозведення, захисту лісу від шкідників і хвороб, лісової селекції та генетики, інвентаризації, моніторингу та сертифікації лісів тощо. УкрНДІЛГА також зініційовано необхідність прийняття важливих законодавчих актів стосовно розвитку агролісомеліорації в Україні. Окрім того, з урахуванням прогресивного європейського досвіду необхідно якнайшвидше внести відповідні зміни й доповнення до чинного законодавства, зокрема до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та досягти кращого державного врегулювання щодо передання земель під залісення. Актуальною також є проблема, пов’язана з об’єктивним визначенням збитків, заподіяних лісовому господарству України через воєнні дії.
За результатами фундаментальних 70-річних досліджень, проведених УкрНДІЛГА, виявлено, що внаслідок меліоративного впливу лісів випадає більше опадів (на 3–25 %), збільшується сумарний річковий стік (до 15–20 %), що має особливо важливе значення для вододефіцитної степової природної зони, зростає урожайність сільськогосподарських культур (на 14–35 %), зменшується забруднення ґрунтів і ґрунтових вод, гальмуються процеси ерозії ґрунтів і деградації ґрунтового покриву, щорічно поглинається 33–35 млн т вуглекислого газу та виділяється 37–40 млн т кисню. З урахуванням зазначеної ролі лісів внесок лісового господарства у валовий внутрішній продукт сягає понад 3 %, тоді як за офіційними даними – лише 0,7 %. Це свідчить про недооцінювання значного екологічного, соціального й економічного значення лісів, яке вони мають для держави. У вирішенні поставлених завдань стосовно посилення багатофункціональної ролі лісів і лісового сектору економіки важливою є консолідація зусиль лісівників, науковців, екологів, політиків тощо.
Відділ лісівництва та економіки лісового господарства
