11 жовтня — Всесвітній день мігруючих птахів
Опубліковано: 2025-10-11
Навесні та восени в пошуках кращої кормової бази, а також умов для гніздування та зимівлі перелітні птахи долають відстані, які можуть сягати 11 тис. кілометрів в один бік, і ця подорож триває 1–2 місяці. Україна є частиною Афро-Євразійського міграційного шляху, через який птахи мігрують із Європи до Африки та Азії, а також у протилежному напрямку. Воєнні дії порушили цю природну закономірність, змушуючи птахів змінювати свої маршрути, що збільшує відстані та час польоту, а також скорочує зупинки для їх відпочинку й годівлі.
Птахів, які мігрують Афро-Євразійським міграційним шляхом, поділяють на три основні групи: водоплавні, сухопутні та хижі. Хижі птахи (грифи, орли, яструби, соколи) знаходяться на вершині харчового ланцюга та діють як «вартові види», котрі вказують на рівень популяцій здобичі та, власне, на загальний стан «здоров’я» природних екосистем. Хижі птахи особливо ризикують під час міграції, оскільки вони частіше зустрічаються з іншими хижаками, особливо коли рухаються великими, передбачуваними групами вздовж спільних міграційних шляхів. Окрім того, вони змушені обминати зони бойових дій, пролітаючи значно довші дистанції та витрачаючи більше енергії, що призводить до виснаження й зниження успішності їх розмноження.
Балабан (Falco cherrug Gray) — великий сокіл, рідкісний перелітний птах; гніздиться переважно в лісостеповій і степовій зонах, в Криму, й іноді — на Поліссі. Балабан занесений в Червоні книги багатьох держав
Угода про охорону афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA) була підписана в 1995 році й об’єднує понад 80 країн Європи, Азії та Африки, включаючи й Україну. AEWA охоплює понад 250 видів птахів, які щороку долають тисячі кілометрів міграційними шляхами та перетинають міжнародні кордони під час міграцій. Ці птахи потребують безпечного середовища існування для розмноження, а також збереження звичних міграційних маршрутів.
Лелека чорний — рідкісний перелітний птах; оселяється переважно в старовікових лісах поблизу водойм і боліт
До сухопутних перелітних птахів України належать ластівки, шпаки, лелеки, журавлі, зозулі, жайворонки, дрозди, чибіси тощо. Вони відлітають на зиму в теплі краї (Африка, Південна Європа, Азія), а навесні повертаються на територію України для гніздування. Частина перелітних птахів, що гніздяться в Україні, прилітає з півночі, особливо на зимівлю. Це, зокрема, снігурі, чечітки та омелюхи, які шукають їжу й тепліші умови. Всі ці птахи відіграють ключову роль у лісових екосистемах, розповсюджуючи насіння та контролюючи популяції шкідників.
Вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita), сорокопуд червоноголовий (Lanius senator), кобилочка тайгова (Locustella fasciolata)
Прямі наслідки військової агресії включають руйнування природних екосистем та їх забруднення, втрату місць гніздування, пожежі, а також загибель птахів від обстрілів. Тож, збереження мігруючих птахів є глобальною проблемою, яка потребує міжнародної співпраці для захисту їхніх ареалів і місць зупинок на міграційних шляхах. Ця діяльність також має об’єднувати уряди країн, міжнародні організації та громадськість задля вирішення спільних викликів, таких як втрата біорізноманіття, наслідки зміни клімату та запобігання воєнним конфліктам.
Пресслужба УкрНДІЛГА
Фото з відкритих джерел
