Польові дослідження насаджень деревних інтродуцентів на території ДСДЛ Центру «Веселі Боковеньки»

Опубліковано: 2025-09-12

Доцільність впровадження інтродукованих деревних рослин у лісове господарство кожного окремого регіону може бути підтверджена або спростована лише за результатами довгострокових польових експериментів у певних кліматичних і лісорослинних умовах. Першим етапом таких досліджень є випробування окремих особин інтродукованих видів у ботанічних садах і дендропарках. Для видів, які добре себе зарекомендували під час таких випробувань, створюють спеціальні штучні насадження – дослідні культури, де представлена достатня для статистичних обрахунків кількість таких рослин. Вивчення особливостей росту та розвитку цих культур є другим етапом досліджень інтродукованих видів. Результати їх оцінювання в 30-річному та більш старшому віці дозволяють зробити висновок щодо придатності виду для створення насаджень різного цільового призначення за його участі.

Безцінним осередком таких довгострокових експериментів є територія дослідно-селекційного дендрологічного лісового центру (ДСДЛЦ) «Веселі Боковеньки». В 1893 р. Миколою Давидовим було створено дендропарк із залученням інтродукованих видів деревних рослин, а пізніше, в 30–50-ті роки ХХ століття, науковцями було закладено дослідні культури багатьох потенційно цінних на той час видів. Нині вік цих культур сягає 60 і більше років, що достатньо для об’єктивного оцінювання придатності видів для ширшого впровадження. Особливо актуальними такі дослідження є в умовах зміни клімату.

Наприкінці серпня співробітниками відділу селекції, генетики та біотехнології УкрНДІЛГА Світланою Лось і Ларисою Терещенко спільно з керівницею ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» Галиною Підтиканою та головним лісничим Центру Наталією Бойко проведено натурні обстеження насаджень інтродукованих видів. Під час досліджень було закладено тимчасові пробні площі, визначено таксаційні та селекційні показники цих насаджень, а також інвазійну активність потенційно небезпечних видів шляхом закладання облікових ділянок під наметом деревостанів та в суміжних виділах. Комплексний підхід до оцінювання сприятиме об’єктивному визначенню доцільності їх використання в степовому регіоні. Загалом було обстежено насадження дубів каштанолистого та червоного, гледичії колючої, робінії звичайної та каркаса західного.

Дуб каштанолистий (Quercus castaneifolia C.A. Mey.) природно розповсюджений в Азербайджані та Ірані вздовж південного узбережжя Каспійського моря. Вид морозо- та посухостійкий, характеризується цінною деревиною, має лікарські властивості; жолуді використовують як замінник кави. Культивується в Україні з 1830 року, а на території ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» — з 1932 р. За попередніми результатами обстеження 88–89-річних насаджень цей вид перевершує дуби червоний і звичайний за показниками росту, проте поступається за якістю деревини та станом. У значної кількості дерев дуба каштанолистого відмічено морозобоїні тріщини; а його природне поновлення було відсутнє.

   

Дуб каштанолистий, його листя та плоди

Дуб червоний (Quercus rubra L.) природно розповсюджений у центральній і східній частині США, а також на півдні Канади, переважно на рівнинах і плато, досить широко культивується в Європі. Вперше в Україну вид було інтродуковано у 1809 році в Краснокутському дендропарку; на території ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» – з 1932 р. За попередніми даними цей вид перевершує дуб звичайний за показниками росту, характеризується добрими якістю та станом. Його природне поновлення є незначним, навіть на відкритих, незадернілих галявинах інтенсивного поновлення не відмічено.

   

Лариса Терещенко та Галина Підтикана фіксують природне поновлення ясена звичайного під наметом дуба червоного 

Гледичія колюча (Gleditschia triacanthos L.) походить із південного сходу Північної Америки. В Україні вперше її було інтродуковано у 1809 році в Краснокутському дендропарку. Гледичія є менш розповсюдженим видом порівняно з робінією звичайною (Robinia pseudoacacia L.), є невибагливою до родючості ґрунтів, посухостійкою та солевитривалою в степових районах України; на території ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» росте з 1964 року. Цього разу було обстежено 67-річне насадження, висаджене смугою вздовж асфальтованої дороги. Рослини, ймовірно, є потомством дерев безколючкової форми гледичії колючої, які ростуть вздовж ставка дендропарку — трапляються дерева як зовсім без колючок, так і з колючками, вираженими різною мірою. За ростовими показниками несуттєво поступається дубу звичайному, вирізняється добрим станом і значною часткою прямостовбурних дерев; природне поновлення відсутнє.

   

Головний лісничий ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» Наталія Бойко на обстеженні насадження гледичії колючої

Робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.), яка походить із південно-східної частини Північної Америки, була інтродукована в Україну у 80-х роках XVIII ст. Вид характеризується твердою ядровою деревиною, яку використовують у будівництві, для виготовлення меблів і декоративних виробів; добрий медонос. Світлолюбний, швидкорослий вид, невибагливий до родючості ґрунтів, витримує засоленість, збагачує ґрунт азотом. На території Центру перші дерева були висаджені на початку ХХ століття; в поточному році було обстежено два насадження робінії віком 67 і 70 років. Стан дерев на ділянках задовільний; через тривалі посушливі періоди останніх років до 30 % дерев наразі з сухими гілками і до 10 % — суховершинні. Трапляються дерева з прямими стовбурами. В обстежених насадженнях самосів робінії 1–8-річного віку є нечисленним; більш старший підріст (9–15 рр.) в одному насадженні відсутній, а в іншому (після проведеної санітарної рубки) його інвазійна активність висока. У суміжних деревостанах поновлення робінії практично відсутнє з навітряного боку та у випадку наявності щільного надґрунтового покриву.

Природний ареал каркасу західного (Celtis occidentalis L.) — центральна та західна частини Північної Америки. Це – світолюбний, зимо- та посухостійкий вид. Деревина не має промислового значення, проте вид широко використовують для степового лісорозведення. На території Центру культивується з 30-х років минулого століття, представлений як домішка в обстежених насадженнях гледичії та робінії. За таксаційним показниками він значно поступається як гледичії, робінії, так і дубу звичайному. Стан дерев добрий; трапляються прямостовбурні дерева. На обстежених і суміжних ділянках відмічено самосів виду різного віку, зокрема старший 9 років. Взагалі, за попередніми результатами, цей вид домінує в природному поновленні деревостанів на території ДСДЛЦ «Веселі Боковеньки» та може становити загрозу.

   

Кращі дерева робінії звичайної та каркасу західного 

Отримані дані наразі в процесі опрацювання; на їх основі будуть зроблені висновки щодо придатності зазначених вище видів для степового лісорозведення в умовах зміни клімату.

ДСДЛ Центр «Веселі Боковеньки»,

відділ селекції, генетики та біотехнології УкрНДІЛГА