До 125-річчя академіка Петра Степановича Погребняка
Опубліковано: 2025-07-10
Петро Степанович Погребняк — видатний вчений, класик лісівничої науки, загальновідомий своїми дослідженнями в галузі ґрунтознавства, геоботаніки, екології рослин, фізичної географії, палеогеографії, геоморфології, ландшафтознавства тощо. Він є одним із засновників порівняльної екології, української наукової типологічної школи та еколого-лісівничого напряму в лісовій типології. Розроблена П.С. Погребняком класифікаційна система типів місцевиростань, нині загальновідома як «едафічна сітка Алексєєва-Погребняка», має всесвітнє визнання та є надбанням світового лісівництва, зокрема – лісової типології. Наукові розробки вченого вплинули на формування типологічних шкіл багатьох країн.
Петро Степанович народився 10 липня 1900 року в селищі Волохів Яр Зміївського району на Харківщині, а його дитячі та юнацькі роки пройшли на Сумщині. У 1918 року закінчив Охтирську гімназію та лісотехнічні курси, після чого вступив на лісове відділення Харківського інституту сільського господарства й лісівництва, яке закінчив у 1924 році, отримавши освіту вченого-лісівника першого ступеня. Згодом П.С. Погребняк вступив до аспірантури цього ж інституту й одночасно працював в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації на посаді наукового співробітника. Науковим керівником його кандидатської дисертаційної роботи «Генезис Поліських борів», яку він успішно захистив у 1928 році, був академік Георгій Миколайович Висоцький.
За ініціативою Г.М. Висоцького в 1926 р. було організовано науково-дослідну експедиційну партію, до складу якої увійшли лісівник В.Є. Шмідт, лісівник-ґрунтознавець П.С. Погребняк та лісівники-геоботаніки – Д.В. Воробйов і П.П. Кожевніков. Дослідницька партія здійснювала комплексне вивчення природних та штучних лісів Полісся, Лісостепу та Степу України. Вже після перших двох років досліджень в Українському Поліссі дослідники внесли до типології Є.В. Алексєєва низку правок, що зберегли своє значення й дотепер, а також запропоновали струнку та логічну систему, яка складається з трьох основних таксономічних одиниць лісової типології – тип лісової ділянки, тип лісу та тип деревостану. Ці концептуальні засади лісівничої (української) типології були відображені у роботі «Лісовий типологічний визначник Українського Полісся» (Д.В. Воробйов, П.С. Погребняк; 1929), в якій також наведено типологічну класифікацію лісів Полісся; ґрунтові, ботанічні, лісівничі ознаки встановлених типологічних одиниць; список рослин, що характеризує типи умов місцевиростання (рослини-індикатори). У цій же роботі вперше було продемонстровано розроблену П.С. Погребняком і натепер широко відому індексацію (шифр) типів умов місцевиростання, яка відображає їхні трофність і вологість, а також запропоновано принципи типологічної номенклатури. У тому ж 1929 році в Стокгольмі у матеріалах ІІ-го Міжнародного конгресу лісових дослідних установ було опубліковано доповідь П.С. Погребняка, в якій наведено обґрунтування та методику розробки типологічної класифікації.
У 1939 році П.С. Погребняк захистив докторську дисертацію, а в 1940 році отримав наукове звання професора. Упродовж своєї науково-освітньої діяльності Петро Степанович очолював кафедри вищих навчальних закладів, зокрема: ґрунтознавства Брянського лісотехнічного інституту (1931–1932), загального лісівництва та ґрунтознавства Київського лісотехнічного інституту (1933–1944), фізичної географії географічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка (1944–1947, 1953–1955), Житомирського сільськогосподарського інституту (1962–1964). П.С. Погребняк працював заступником начальника Головного управління лісового господарства Грузії та старшим науковим співробітником НДІ лісового господарства Наркомпрому Грузії (1942–1944); організував й очолював Інститут лісівництва (Інститут лісу) Академії наук України (АН, 1946–1956), керував відділом екології рослин Ботанічного саду АН УРСР (1957–1961), а в 1965– 1976 рр. – відділом географії ґрунтів України у Раді з вивчення продуктивних сил України, відділом фізичної географії в Секторі географії АН УРСР, відділом екології й охорони рослинності Інституту ботаніки АН УРСР.
П.С. Погребняк був головним вченим секретарем Президії АН УРСР (1945–1946) та віце-президентом АН УРСР (1948–1952), головою Ради з вивчення продуктивних сил АН УРСР (1965–1970). Він також є засновником і першим керівником Українського товариства охорони природи (1950–1962). У 1945 році в складі делегації представляв Україну на установчій конференції ООН у Сан-Франциско (США). Є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, академічних премій ім. Д.К. Заболотного та І.І. Мечнікова НАН України. Нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України.
Академік П.С. Погребняк здійснив величезний вплив на розвиток низки природничих наук. Наукові здобутки Петра Степановича використовують у лісівничій і суміжних науках, а також у лісогосподарській практиці й нині, а його ідеї розвивають учні та численні наукові послідовники.
Світлана Распопіна, д-р с.-г. наук,
завідувачка лабораторії лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА
