Посилення охорони біорізноманіття в країнах Східного партнерства: вивчення найкращих практик ЄС

Опубліковано: 2025-05-09

28–30 квітня у м. Братислава (Словаччина) відбувся регіональний семінар «Посилення охорони біорізноманіття в країнах Східного партнерства: Вивчення найкращих практик ЄС». Захід об’єднав представників урядів країн Східного партнерства (України, Молдови, Грузії та Вірменії), інституцій ЄС, наукових установ, громадськості, а також представників консорціуму виконавців Програми EU4Environment та Світового банку. Семінар був організований у межах Програми EU4Environment, яка підтримує країни Східного партнерства в розбудові Смарагдової мережі.

Основною метою заходу було поглиблення розуміння учасниками з країн Східного партнерства принципів управління й збереження територій Смарагдової мережі з урахуванням досвіду ЄС, а також налагодження регіональної співпраці. Презентації й дискусії були присвячені правовим основам, управлінню природоохоронними територіями, механізмам забезпечення дотримання вимог законодавства, формуванню спроможності щодо управління природоохоронними територіями, участі громад у виділенні природоохоронних територій та їх управлінні, економічним аспектам та впровадженню ключових законодавчих ініціатив Євросоюза.

Учасники ознайомилися із сучасними підходами до управління природоохоронними територіями (Natura 2000) в країнах ЄС, зокрема:

В межах практичної частини семінару учасники відвідали об’єкти Natura 2000, де ознайомилися з практиками відновлення природних екосистем та управління водно-болотними угіддями.

У третій день семінару увагу було зосереджено на сталому туризмі у межах охороннних природних територій, а також на інтерактивній роботі в малих групах для обміну досвідом під час якої фахівці кожної з країн поділилися успішними прикладами управління природоохоронними територіями.

Представник Академії наук Словаччини Ľuboš Halada ознайомив учасників з новими політиками ЄС у сфері збереження біорізноманіття, зокрема Стратегією ЄС з біорізноманіття до 2030 року та новим Законом про відновлення природи (Nature Restoration Law, 2024).

«Стратегія біорізноманіття ЄС до 2030 року – Повернення природи в наше життя» (EU Biodiversity Strategy for 2030 – Bringing nature back into our lives) містить ключові зобов’язання щодо охорони природи у ЄС:

- до 2030 року щонайменше 30 % суходолу та 30 % морських акваторій ЄС мають бути заповідними територіями, з них третина – під суворою охороною (особлива увага пралісам, старовіковим лісам);

- створення екологічних коридорів для запобігання генетичній ізоляції, підтримання міграції видів і здоров’я екосистем;

- забезпечення ефективного управління всіма охоронними територіями, чіткі цілі та моніторинг заходів зі збереження.

Закон про відновлення природи зобов’язує держави-члени ЄС реалізовувати цільові заходи з відновлення екосистем, зокрема болотних, лісових, річкових, сільськогосподарських угідь і морських середовищ, а також збереження запилювачів та інших ключових елементів біорізноманіття. Має бути відновлено щонайменше 20 % суходолу та морських екосистем.

Смарагдова мережа – це панєвропейська екологічна мережа територій, що мають особливе природоохоронне значення, створена під егідою Бернської конвенції (1979) для збереження видів флори, фауни та їхніх природних середовищ існування. Вона є аналогом мережі Natura 2000 у країнах ЄС й охоплює країни, які не є членами ЄС. Україна є активною учасницею процесу створення Смарагдової мережі: станом на 2025 рік в нашій державі офіційно затверджено понад 370 об’єктів цієї мережі загальною площею понад 8,7 млн га, включно з морськими акваторіями.

На сьогодні законодавство щодо Смарагдової мережі в Україні знаходиться на стадії законопроєкту, та його прийняття дасть змогу встановити правові засади для охорони й сталого використання цих територій.

З огляду на те, що значна частина територій Смарагдової мережі в Україні припадає на лісові землі, особливої актуальності набуває розроблення менеджмент-планів цих об’єктів із урахуванням принципів наближеного до природи лісівництва. Такий підхід забезпечує поєднання цілей збереження біорізноманіття із веденням лісового господарства. Реалізація цього завдання вимагає глибокого наукового обґрунтування, зокрема щодо визначення цільових типів оселищ, оцінки їхнього стану та впровадження адаптивного управління. В цьому контексті важливим є активне залучення наукової спільноти, зокрема фахівців у галузі екології, лісознавства та геоінформаційних технологій.

 

Тетяна Пивовар,

провідний науковий співробітник відділу інвентаризації лісів,

моніторингу, сертифікації та лісовпорядкування