Що цікавило лісових ентомологів у 2024 році
Опубліковано: 2025-03-04
Життя лісових комах-дендробіонтів пов’язане з деревами, а є ще й хортобіонти, життєвий цикл яких пов’язаний із травами. Є комахи, які живляться залишками рослин, трупами тварин й їхніми екскрементами. Комахи-ентомофаги живляться іншими комахами, необов’язково шкідливими. Є специфічні комахи-паразитоїди, які відкладають яйця чи іншим способом проникають у личинок інших видів комах і там розвиваються, призводячи до загибелі живителя, але вже після завершення свого розвитку.
Ентомологи ретельно вивчають, які види, де й коли можуть збільшувати свою чисельність, поширюватися на великі площі та заподіювати шкоду деревам, лісу й лісовому господарству загалом. Кожна комаха-фітофаг з’їдає певну кормову норму листя чи інших тканин. Якщо дерево здорове, його листя можуть знищити лише тисячі комах, а якщо дерево ослаблене будь-яким чинником (вітром, блискавкою, вогнем, кореневою гниллю тощо), то його маса листя чи хвої зменшується, й щоб її з’їсти достатньо всього декількох десятків комах.
Багатьох комах, про яких написано підручники в середині ХХ століття, вже важко знайти в лісі. За останні 70 років зменшилося поширення видів, спроможних формувати класичні осередки масового розмноження й циклічні спалахи. Натомість збільшилися масштаби поширення комах дрібного розміру з потаємним способом життя (зокрема, мінерів), із сисним ротовим апаратом (галоутворювачів, попелиць), а також підкорових комах – короїдів, златок, вусачів, рогохвостів, які до того ж часто є переносниками різноманітних збудників хвороб рослин.
Гали пемфіга пізнього спіральногалового на листі тополі – Pemphigus spyrothecae Passerini, 1860 та гали на листі в’яза попелиці в'язово-злакової – Tetraneura ulmi (Linnaeus, 1758)
Міни на листі липи, лялечка та гусінь японської липової мінуючої молі-строкатки – Phyllonorycter issikii (Kumata, 1963)
Великий березовий рогохвіст Tremex fuscicornis (Fabricius, 1787): А – імаго самиці під час вильоту зі стовбура берези; В – самиця рогохвоста, відкладання яєць; С – місце заселення з жовтим ексудатом, що висох; D – личинкові ходи та потемніння деревини
Зі зміною клімату та збільшенням обсягів міжнародних перевезень змінилися межі ареалів багатьох видів комах. Деякі з них випадково прибули в нові землі «автостопом», інші – з садивним матеріалом чи пакувальною тарою. На новому місці ці прибульці можуть загинути відразу, якщо їм занадто тепло або холодно й нема де зимувати, або немає принадного корму. Що, наприклад, їстиме у нас пальмовий жук? Деякі прибульці не витримують конкуренції з місцевими видами, які споживають листя такого самого живителя, а інші й самі до вподоби місцевим хижакам.
Чужоземні комахи поступово адаптуються, розмножуються, і ми дізнаємося про їхнє існування лише через декілька років після їхнього проникнення й «заселення» території. Саме так сталося з ясеновою смарагдовою вузькотілою златкою, яку виявили у 2019 році в Луганській області, коли на деревах вже було видно льотні отвори потомків перших вселенців. Нині златка вже панує в Харкові та в декількох районах області. Вздовж трас вона поступово дійшла до Києва й добре почувається в декількох місцевих парках та в лісових смугах вздовж залізниці. Великі міста приваблюють чужоземних комах, бо тут тепліше, ніж у лісі, та існує безліч можливостей знайти затишний притулок для зимівлі. Так, сосновий насінний клоп облюбував підвіконня квартир і навчальних закладів.
Додаткове живлення на листі ясена ясенової смарагдової вузькотілої златки – Agrilus planipennis (Fairmaire, 1888)
Імаго та личинки соснового насіннєвого клопа – Leptoglossus occidentalis (Heidemann, 1910)
Ще один прибулець – жолудевий бластобазис – заселяє жолуді. Його личинка під час розвитку може декілька разів переповзати з одного плоду в інший, виїдаючи їх вщент. Місцевому жолудевому довгоносику достатньо одного плода, та й той ще може прорости після виходу личинки.
Імаго, личинка та лялечка бластобазиса жолудевого – Blastobasis glandulella (Riley, 1871)
Личинки та жолудь, заселений жолудевим довгоносиком – Curculio glandium (Marsham, 1802)
Таких ненажерливих прибульців у лісах України нараховано вже понад 20 видів, і знаємо про них ми ще вкрай мало. Дати розвитку, кількість поколінь, місця зимівлі, «кормові» породи можуть на новому місці відрізнятися від тих, що описані на батьківщині цих видів. Для визначення методів захисту від них співробітники відділу ентомології, фітопатології та фізіології УкрНДІЛГА проводять важливі фундаментальні наукові дослідження, вивчають інформаційні джерела, порівнюють температурні умови й асортимент доступних кормових рослин тощо.
Личинкові ходи та личинкові ходи з лялечковими камерами золотистої в'язової златки – Anthaxia senicula (Schrank, 1789)
Ходи заболонника струменистого – Scolytus multistriatus (Marsham, 1802) та ходи верхівкового короїда –Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827)
Личинковий хід та личинка чорного соснового вусача – Monochamus galloprovincialis (Olivier, 1975) в середині стовбура сосни
Наукові співробітники відділу також ретельно досліджують місцеві види комах, особливо ті, що нападають на життєздатні дерева, заподіюють шкоду під час додаткового живлення та переносять збудників хвороб лісу. У зв’язку зі зміною темпів прогрівання повітря та ґрунту навесні деякі комахи можуть залишитися без корму чи навпаки – вилупитися з яєць, коли корм вже не є придатним, і це впливає на динаміку популяцій. У минулі роки оцінено фізіологічну й технічну шкідливість стовбурових шкідників дуба, сосни, тополь, деяких шкідників ясенів і в’язів, зокрема, переносників голландської хвороби. Завдань попереду багато, і всі вони актуальні та цікаві, тому що зміна клімату спричиняє непередбачувані умови в навколишньому середовищі, формування нових зв’язків й порушення синхронності класичних процесів.
Головний наук. співробітник
відділу ентомології, фітопатології та фізіології
проф. В.Л. Мєшкова
