Життя, присвячене лісівничій науці

Опубліковано: 2025-02-24

Видатний організатор лісівничої науки, людина колосальної працездатності, мудрий, далекооглядний, безмежно відданий своїй справі вчений — саме таким пригадують Петра Степановича Пастернака учні та послідовники започаткованої ним наукової школи, які сьогодні очолюють головні напрями досліджень і продовжують розвивати його новаторські ідеї та методи.

Петро Степанович народився 23 лютого 1925 р. у м. Сквира на Київщині, в родині селянина-середняка. На початку фашистської навали він сімнадцятирічним юнаком, не закінчивши школу, пішов на фронт. Після демобілізації в 1946 р. він вступає на лісогосподарський факультет Київського лісотехнічного інституту, який закінчує з відзнакою в 1950 р., а потім навчається в аспірантурі Інституту лісу Академії наук України. Перші наукові дослідження Петра Степановича були виконані під керівництвом академіка П. С. Погребняка  й стосувалися створення лісів у Степу.

У грудні 1953 р. П. С. Пастернак захистив кандидатську дисертацію на тему «Жовта акація та її вплив на родючість лісових ґрунтів». Після закінчення аспірантури працював молодшим, а потім – старшим науковим співробітником Інституту лісівництва (з 1955 р. – Інститут лісу) АН України до об’єднання цього інституту в 1956 р. з Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА).

У 1956 р. Петра Степановича Пастернака призначено директором Закарпатської лісової науково-дослідної станції (ЛНДС) УкрНДІЛГА. Тоді розпочався плідний, наповнений творчою атмосферою та науковими пошуками період у діяльності станції. Протягом порівняно невеликого часу Закарпатська ЛНДС стала провідним закладом із лісівничої науки в Карпатському регіоні. Наукові дослідження Петра Степановича зосереджуються на проблемах відтворення лісів Карпат, підвищення їхньої продуктивності та стійкості.

П. С. Пастернаком було запропоновано нові методи створення лісових насаджень на еродованих схилах Карпат, розроблено критерії для розмежування типів лісорослинних умов і типів лісу. За результатами досліджень впливу рубок головного користування на стан лісових ґрунтів, визначення особливостей біологічного кругообігу речовин у системі «ліс – ґрунт» були запропоновані методи заліснення еродованих схилів Карпат. Завдяки цим розробкам було проведено масові роботи із залісення кам’янистих розсипів у горах. Вивчення теоретичних питань ґрунтотворення в лісах, встановлення зв’язків між типами ґрунтів і продуктивністю лісів дало можливість розробити класифікацію лісових ґрунтів Українських Карпат, на базі якої було проведено ґрунтово-типологічне обстеження лісового фонду. За цими питаннями Петро Степанович написав монографію «Лісові ґрунти Українських Карпат» і підготував докторську дисертацію на тему «Взаємодія між лісом і ґрунтом в основних типах лісу Карпат», яку захистив у 1969 р.

Працюючи в цьому регіоні, П. С. Пастернак був одним із ініціаторів створення в Івано-Франківську Карпатської філії УкрНДІЛГА, а в 1964 р. він стає її першим директором. Співробітники філії вирішили низку важливих завдань: розробили ефективні способи й технології ведення господарства в гірських лісах, дослідили причини катастрофічних вітровалів і буреломів та розробили заходи з їхнього попередження, розробили типи лісових культур на базі механізації трудомістких робіт, узагальнили дослідження з біологічного кругообігу речовин тощо. У 1991 році на базі Карпатської філії УкрНДІЛГА був організований Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва, який носить ім’я Петра Степановича. Цей інститут і нині продовжує важливі та різнопланові наукові дослідження в регіоні Українських Карпат.

Протягом багатьох років Петро Степанович займався вивченням взаємовідносин деревних порід у різних типах лісу. Він розглядав ці процеси із широких загальнобіологічних позицій, відзначаючи, що взаємовідносини деревних порід є дуже важливими. Вчений підкреслював, що визначальними для них є екологічні взаємозв’язки – конкуренція за ресурси середовища – світло, вологу, елементи живлення. П. С. Пастернак детально проаналізував ріст найбільш типових мішаних природних і штучних насаджень основних деревних порід у Карпатах. Він показав, що взаємодії головних деревних порід – бука та ялини – залежать від клімату й режиму вологості та багатства ґрунтів. Результати досліджень взаємодії деревних порід використані вченим як теоретична база під час розв’язання питань створення стійких і високопродуктивних лісових культур. Ці матеріали викладено в монографії «Лісові культури в Карпатах».

Одна із перших узагальнюючих наукових праць Петра Степановича з типології лісів була присвячена смерековим лісам Карпат, які він вивчав, працюючи на Закарпатській лісовій дослідній станції. Ця робота стала складовою невеликої за обсягом, але місткої за змістом монографії про типи лісів Закарпаття.

   

Польові дослідження в Карпатах

У серпні 1968 р. П. С. Пастернака призначено директором УкрНДІЛГА. З цього часу почався новий відповідальний і важливий етап у його житті. Завдяки інтересу до екологічної ролі лісів Петро Степанович у 1976 році створив лабораторію екології лісу, яка тривалий час була кузнею наукових кадрів. Майбутніх аспірантів і здобувачів П.С. Пастернак обирав як голова державних екзаменаційних комісій у навчальних закладах лісівничого профілю Львова та Києва. Близько 30 його учнів захистили кандидатські дисертації з багатьох напрямів, а декілька з них стали докторами наук вже після його смерті.

Наукова школа П. С. Пастернака: зліва направо стоять І. Ф. Букша, О. Б. Величко, В. А. Мостепанюк, Г. В. Бондарук, В. П. Ткач, М. Ю. Попков, В. М. Михалків, М. Д. Кучма, сидять: В. П. Ворон, М. В. Чернявський, П. С. Пастернак, П. С. Кравцова, Я. М. Слободян

Дослідження лабораторії екології лісу охоплювали широке коло проблем – роль лісів на водозборах, вплив забруднення промисловими викидами та стоками з полів на стан лісів, особливості детоксикації токсичних речовин залежно від метеорологічних умов, типу забруднювачів і складу лісових насаджень, рекреація й інші антропогенні впливи. Петро Степанович із перших днів аварії на Чорнобильській АЕС брав активну участь в організації наукових досліджень УкрНДІЛГА та його дослідної мережі з впливу наслідків цієї трагедії та ролі лісів у їхньому пом’якшенні, обґрунтуванні системи ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами. У ці роки поширилися зв’язки УкрНДІЛГА з науковцями різних країн щодо питань захисту лісу, лісової селекції, фізіології лісових рослин. Накопичений досвід дав змогу розробити перші «Тимчасові рекомендації по веденню лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення» (1988). Положення цього документа з доповненнями й уточненнями діють і нині.

За участю Петра Степановича були розроблені для України: лісорослинне й лісогосподарське районування, природно-господарське районування лісових ґрунтів, районування за небезпекою забруднення природних вод стоками з сільськогосподарських угідь, інструкція з крупномасштабного обстеження та картографування лісового фонду, критерії оцінювання стану лісових екосистем при нормуванні аеротехногенного забруднення зовнішнього середовища, кадастр типів лісу в зв’язку з промисловим забрудненням. Для практичного застосування у лісовому господарстві ним з групою авторів видано посібники: «Посібник Карпатського лісівника» (1980), «Водоохоронні лісонасадження» (1986), «Довідник з агролісомеліорації» (1988), «Справочник лесовода» (1990).

За роки плідної наукової діяльності Петро Степанович Пастернак опублікував понад  280 наукових праць, редагував численні збірники та монографії, друкувався в громадсько-політичних журналах і газетах. За видатні наукові заслуги в 1979 році  йому було присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник України», в 1985 році – нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради УРСР, а в лютому 1993 року обрано академіком Української екологічної академії наук.  

Активна життєва та громадянська позиція на тлі частого відвідування Чорнобильській АЕС підірвали здоров’я Петра Степановича, і з 1990 року в зв’язку з хворобою він перейшов на посаду завідувача лабораторії екології лісу УкрНДІЛГА. Він продовжував активно працювати, писати статті, виховувати аспірантів, але 10 січня 1994 року його життя обірвалося ...

Життєвий шлях професора Петра Степановича Пастернака – гідний наслідування приклад для багатьох людей, які мали честь його знати. Взірець інтелігента, в якому гармонійно поєднувалися тактовність та людяність, Петро Степанович також багато часу приділяв своїй родині, виховав двох талановитих синів, які наразі є докторами наук, справжніми професіоналами, обізнаними й скромними, як і їх батько. 

Петро Степанович Пастернак увійшов до плеяди талановитих науковців й організаторів вітчизняної освіти і науки.  Вимогливий і принциповий вчитель і керівник, він одразу помічав особистостей, які мали науковий потенціал, і приділяв їм окрему увагу. Науковці УкрНДІЛГА та інших наукових установ і навчальних закладів, що мали можливість працювати з ним, пам’ятають і завжди тепло згадують Петра Степановича, а молоде покоління сприймає як легендарну постать і розвиває в собі його найкращі риси – допитливість, працездатність і відданість обраній справі.

   

Учні й послідовники П.С. Пастернака — директор УкрНДІЛГА В.П. Ткач, перший заступник директора С.І. Мусієнко та гол.н.с. сектору екології лісу В.П. Ворон на могилі Петра Степановича (23.02.2025)

 

Адміністрація УкрНДІЛГА