Живопліт як природна складова в збереженні біорізноманіття

Опубліковано: 2024-10-10

Жива огорожа або живопліт — багатофункціональний декоративний елемент ландшафтного дизайну. Але його найважливіша природна функція — це запобігання вітровій ерозії та сприяння збереженню біорізноманіття. Живоплоти надають безлічі живих істот прихисток та їжу. Щільні, але пропускні для потоків повітря, вони забезпечують тінь, яка приблизно втричі перевищує висоту рослин. Бурхливі вітри й хуртовини діють за живою огорожею із значно меншою турбулентністю. Окрім того, коренева система рослин створює міцний, добре поглинаючий вологу шар ґрунту, а в купці опалого листя навіть у негоду тепло й затишно. У живоплотах можна зустріти майже всі групи тварин — ссавців, птахів, рептилій, земноводних і багатьох безхребетних.

Живоплоти часто окреслюють поля, англійське слово fіeld (поле) походить від староанглійського feld, що означає ділянку зрубаних дерев. Їх висаджували для утримання худоби (корми, загорожа) та визначення меж. Живоплоти мають вагомі агрономічні переваги: вони перекривають стік поверхневих вод, захищають ґрунт від ерозії, покращують його водний і температурний режими. У заростях чагарників живуть птахи й хижі комахи, які знищують комах-шкідників, а невеликі ссавці очищають ділянки від слимаків і равликів, які є переносниками гельмінтів й інших хвороб для свійських тварин.

Будівництво живоплоту та управління ним здавна було пов’язане з процесом зміни в землекористуванні. У XVI–XVII століттях живі огорожі суттєво змінили ландшафт Англії. Вівчарство ставало дедалі вигіднішим, ніж землеробство на виснажених ґрунтах, і з часом всі відкриті поля та загальні землі були огороджені. За сто років, до 1850 р., в Англії було висаджено близько 200 000 миль живоплотів.

У сільській місцевості західної Франції, Бельгії та Данії найпоширенішим є бокажний ландшафт (давньо фр. boschage – вирощування дерев, підліску). Скупчення залишків лісів, невеличких луків і полів створюють строкатий закритий ландшафт, що пропонує багато варіацій біотопів. Глід із додаванням терну, шипшини, падуба та інших корисних для птахів і запилювачів рослин зазвичай є основою живоплоту, а залишок нескошеної трави поруч із ним забезпечує ідеальне середовище для гніздування, годування й зимівлі.

Законодавчі акти Європейського Союзу щодо збереження біорізноманіття зобов’язують країни блоку відновити принаймні 30 % деградованих середовищ існування до 2030 року, 60 % до — 2040 року та 90 % — до 2050 року. Інтенсивний розвиток сільського господарства з використанням габаритної техніки призвів до скорочення площ живих огорож, але наразі світова спільнота зацікавлена у використанні технологій їх заміни, відновлення або створення нових в зоні змішаного землеробства. Живі огорожі — це природні й життєво важливі елементи сучасного антропогенного ландшафту. Маленькі, але потужні, вони очищають повітря, зменшують ризики виникнення повеней, поступово відновлюють ґрунти, поглинають вуглець і надають ключ до розуміння історичних та соціально-економічних аспектів управління земельними ресурсами.

Пресслужба УкрНДІЛГА

Посилання на фото 1, 2, 3, 4