17 червня – Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою

Опубліковано: 2024-06-17

На нашій планеті є низка глобальних чинників, які посилюють руйнацію й деградацію ґрунтового покриву та активізують ерозійні процеси. Це зокрема – неконтрольована розораність земель і нераціональне ведення сільського господарства, видобуток корисних копалин, суцільна вирубка деревної рослинності, лісові та ландшафтні пожежі. За даними ООН 40 % усієї території світу вже вважається деградованою. Опустелювання прогресує й на півдні України, де розорано близько 75–80 % сільськогосподарських земель і знаходиться найбільша «пустеля» в Європі – Олешківські піски.

За кліматичними умовами Олешківські (Нижньодніпровські) піски слід відносити до напівпустель. Цей піщаний масив площею понад 200 тис. га з’явився на Херсонщині в XIX столітті через вирубку лісів, численні пожежі й інтенсивну експлуатацію території для потреб вівчарства, що, в свою чергу, призвело до активізації рухливості пісків та, як наслідок, – до виникнення нагальної проблеми їхнього закріплення. Більша частина площі масиву Олешківських пісків (близько 90 %) представлена бідними, сухими та сипучими або напівзадернілими пісками з глибоким, практично недосяжним для коренів рівнем ґрунтових вод.

Олешківські піски загалом відзначаються 150-річною історією застосування на них заходів з лісової меліорації, найбільш успішним етапом якої є 50-ті роки ХХ століття, коли науковцями науково-дослідної станції заліснення пісків (нині – ДП «Степовий ім. В. М. Виноградова філіал УкрНДІЛГА») та УкрНДІЛГА в співпраці з лісівниками було створено лісові культури (здебільшого сосни звичайної та кримської) на площі 70 тис. га. Не менш актуальною проблемою, ніж закріплення та залісення піщаних арен, є збереження створених сосняків, зокрема їх захист від пожеж, шкідників, хвороб тощо.

Унаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти України, ця територія знаходиться під окупацією та потерпає від руйнації земної поверхні й масового знищення рослинності, що є черговим воєнним злочином проти довкілля та веде до екологічної катастрофи. Отже, в післявоєнний період фахівцям знову доведеться вирішувати проблему лісовідновлення та лісорозведення на Олешківських пісках. Зволікання з її вирішенням неминуче призведе до поновлення рухливості пісків, провокування й інтенсифікації дефляції, пилових бур і загалом до опустелювання цього унікального природного ландшафту.

Зважаючи на те, що ерозійні процеси завдають великої шкоди народному господарству, упродовж останніх 20 років було прийнято низку нормативних актів щодо охорони ґрунтів від небезпечних процесів та підвищення їхньої родючості. Це, зокрема, Закон України «Про охорону земель» (2003 р.); Концепція боротьби з деградацією земель та опустелюванням (2014 р.), Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням (2016 р.), Концепція збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року; Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» тощо.

Опустелювання є однією з головних світових екологічних проблем сьогодення. Це спонукало Генеральну Асамблею Організації Об’єднаних Націй у 1994 році оголосити 17 червня Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням і посухою. Відтоді цей день відзначається щорічно та є нагодою для підвищення інформованості громадськості про міжнародні зусилля боротьби з цими глобальними світовими проблемами, вирішення яких потребує спільних дій всієї міжнародної спільноти.

Світлана Распопіна, доктор с.-г. наук, 

завідувачка лабораторії лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА

 Посилання на фото: 1, 2, 3, 4