Концепція зеленої економіки була представлена Відділом навколишнього середовища, житлового господарства та землеустрою ЄЕК ООН (UNECE Environment, Housing and Land Management Division) із посиланням на Глобальний зелений новий курс (Global Green New Deal), започаткований Програмою ООН з навколишнього середовища в жовтні 2008 року. Новий курс описував екологізацію економіки як «процес реконфігурації бізнесу та інфраструктури для забезпечення кращої віддачі від інвестицій у природний, людський та економічний капітал. Він також орієнтований на зменшення викидів парникових газів, видобутку та використання природних ресурсів, що водночас створює менше відходів та зменшує соціальну нерівність».
Головними цілями Зеленого нового курсу були оголошені зменшення залежності від вуглецю та деградації екосистем, відродження світової економіки, сприяння сталому інклюзивному зростанню та створення нових робочих місць. Також, було визначено п’ять пріоритетних сфер для інвестицій: 1) енергоефективність у будівлях; 2) технології відновлюваної енергії; 3) стійкі транспортні технології; 4) екологічна інфраструктура, включаючи ліси; 5) стале сільське господарство, включаючи органічне виробництво.
Зелена економіка та асоційовані з нею концепції, такі як біоекономіка чи циркулярна економіка, тісно пов’язані зі сталим розвитком. Порядок денний сталого розвитку на період до 2030 року (The 2030 Agenda for Sustainable Development), був ухвалений у 2015 році, надав системі ООН повноваження сприяти його реалізації. Перехід до зеленої економіки є амбітною й комплексною метою, яка торкнулася всіх регіонів і секторів економіки, а також всіх частин суспільства.
Лісовому сектору відведено суттєву роль у цих трансформаційних процесах. Досягнення цілей зеленої економіки, пов’язаних із політикою щодо зміни клімату, можливе передусім через скорочення викидів парникових газів і розширення об`єктів використання відновлюваної енергії. Основні напрями – перетворення енергії біомаси, зелена інфраструктура та будівництво із використанням лісопродукції. Також зазначається важлива роль лісових ресурсів як поглиначів вуглецю.
Дослідження, проведені в країнах Європейського Союзу щодо оцінювання вартості екосистемних послуг, засвідчують, що ліси та лісові землі є їх найбільшим постачальником (48 % від загальної вартості). За цінами 2012 року вартість екосистемних послуг, які надають наземні та водні екосистеми 28 країн Європейського Союзу, було оцінено в 81,4 млрд євро, при цьому найбільший внесок становили послуги з рекреації, охорони й захисту водних об’єктів, постачання деревини та депонування вуглецю (Accounting for ecosystems and their services in the European Union (INCA). Final Report from phase II: 2012).
Роль продукції деревини та лісових ресурсів у пом’якшенні наслідків зміни клімату та сприянні зеленій економіці завжди була пов’язана з системами лісоуправління. В зоні діяльності ЄЕК майже всі національні й міжнародні лісові політики та стратегії базуються на концепції сталого управління лісами, яка вимагає інтеграції економічних, соціальних й екологічних аспектів, і була сформульована в наборах критеріїв та показників. За даними Kappen et al. загальна вартісна оцінка лісів у світі перевищує $ 100 трлн. Найбільша частка загальної вартості лісів (від 65 до 90 %) пов’язана з їхніми функціями регулювання клімату. Частка комерційної вартості становить від 5 до 20 %, решта – у рівній кількості припадає на екологічну та соціальну цінності (від 2 до 7 % кожна).
Лісова галузь України відіграє важливу роль у зеленій економіці країни. За розрахунками науковців УкрНДІЛГА попередня еколого-економічна оцінка вартості корисних функцій, які надають ліси України, становить $ 4,7 млрд. Зокрема за категоріями згідно з міжнародною класифікацією екосистемних послуг (CICES https://cices.eu/) версії 4.3 екологічні послуги регулювання та обслуговування становлять близько 50 %, в тому числі регулювання клімату шляхом поглинання вуглекислого газу та виділення кисню лісами ($ 35 млн). А культурні послуги становлять близько 26 % ($ 1,2 млрд), зокрема – рекреація, екотуризм та соціальні функції.
Застосування принципів зеленої економіки сприяє модернізації лісового господарства, впровадженню новітніх технологій у галузі лісової промисловості, розвитку лісового туризму й екологічної освіти щодо важливості збереження лісів. Ці заходи допомагають зберегти природне середовище, забезпечити стійкий розвиток та підвищення якості життя населення. Відновлювані ресурси лісів дозволяють забезпечити стале виробництво деревини, яка використовується як сировина для виробництва меблів, паперу, будівельних матеріалів та іншої продукції. Крім того, ліси нашої держави виконують важливу роль у поглинанні вуглекислого газу та збереженні біорізноманіття. В свою чергу, зростаючий попит на екологічно чисті продукти та послуги збільшує значення зелених інвестицій у лісовий сектор. В цілому, лісова галузь України виступає як ключовий гравець у забезпеченні сталого розвитку країни та сприяє переходу до зеленої економіки, спрямованої на збереження навколишнього середовища та підтримку економічного зростання.
Сектор економіки лісового господарства УкрНДІЛГА