Всесвітній день ґрунтів

Опубліковано: 2023-12-05

Щорічно 5 грудня відзначається Всесвітній день ґрунтів (World Soil Day). Його заснування було ініційовано Міжнародним союзом ґрунтознавців (IUSS) ще у 2002 році, а у грудні 2013 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 грудня Всесвітнім днем ґрунтів.

Цей день має на меті привернути увагу людства до фундаментального значення ґрунту в контексті підтримки життя на Землі, критичної важливості його раціонального використання, збереження родючості та сталого управління ґрунтовими ресурсами. Ґрунти перебувають під постійним тиском природних та антропогенних чинників, що призводить до погіршення їх якості, збіднення біорізноманіття, трансформації та деградації. Сьогодні за оцінками експертів частка деградованих ґрунтів у світі становить 25 %, а до 2050 року може сягнути 90 %.

Ефективне та раціональне використання земельних ресурсів має важливе значення для національної економіки України, яка володіє величезним резервом найродючіших ґрунтів – майже 8 % світових запасів чорноземів. Нині ґрунти України потерпають від масштабної деградації. 

Загальна площа деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель країни перевищує 1,1 млн га. Площа земель, які тією чи іншою мірою зазнають впливу водної ерозії, становить 13,3 млн га, дефляції – 6 млн га, а в роки з масштабними пиловими бурями сягає 20 млн га. Актуальність проблеми збереження ґрунтів була визнана на державному рівні. У березні 2016 р. Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій щодо боротьби із деградацією та опустелюванням земель.

Деградація земель в Україні набула масштабного характеру насамперед через розбалансованість структури її земельних угідь, зокрема у зв’язку із занадто високою часткою ріллі (78 %). Наразі співвідношення площі ріллі та еколого стабілізуючих угідь (кормових і лісів) становить 1,0 : 0,2 : 0,3.  

Одним із найефективніших способів зупинення деградації ґрунтового покриву України є його приведення до екологічно стійкого стану, що можливе шляхом вилучення з обробітку близько 10 млн га малопродуктивної ріллі із наступною її трансформацією в лісові та кормові угіддя. Залісенню підлягають щонайменше 2 млн га малопродуктивних земель, а його ефективність значною мірою залежить від точності оцінювання лісорослинного потенціалу цих ділянок. Актуальність проблеми лісорозведення на малопродуктивних землях спонукала до опрацювання цього питання в рамках наукових досліджень лабораторії лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА, за результатами яких було розроблено «Методику визначення придатності ґрунтів для лісорозведення» (2018).

Зауважимо, що наукові дослідження в галузі лісового ґрунтознавства в УкрНДІЛГА проводяться від початку заснування лабораторії ґрунтів у 1931 році, яку особисто очолив Георгій Миколайович Висоцький – видатний вчений і безперечний авторитет у різних сферах науки (географія, ґрунтознавство, геоботаніка, лісівництво, степове лісорозведення, лісомеліорація, гідрологія, гідрогеологія, кліматологія, агрономія). 

Георгій Миколайович є одним із засновників першого в світі видання з нової науки про ґрунти – журналу «Ґрунтознавство» (1899 р.). Він очолював кафедри ґрунтознавства Київського (1913 р.) та Таврійського університетів (1919 р.), а його вклад у розвиток ґрунтознавства був оцінений на світовому рівні. Так, на з’їзді ґрунтознавців у 1927 р. Г. М. Висоцького визнали одним із фундаторів цієї галузі науки, а в 1930 році на Міжнародному конгресі ґрунтознавців обрали почесним президентом секції лісового ґрунтознавства.

Г. М. Висоцький систематично впроваджував, творчо розвивав і пропагував ідею єдності живої та неживої природи, в основу якої покладено методологічний підхід до вивчення ґрунтів як життєвого середовища рослин, тобто у їх органічній єдності з рослинністю. Зауважимо, що саме така методологічна концепція природознавства є найбільш правильною, життєздатною та провідною.

Цей підхід використовується від початку діяльності лабораторії лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА  й дотепер, під час опрацювання різноманітних актуальних проблем лісового господарства та ґрунтознавства у співпраці з підрозділами та дослідною мережею Інституту. Серед них:

   

    

Залісенні Олешківські піски та  протиерозійні насадження на терасованих схилах Придеснянської ЛНДС (нині – ДП «Новгород-Сіверська ЛНДС»)

   

Лісові насадження, створені на відвалах гірничих розробок (ДП «Маріупольська ЛНДС»), та лісовідновлення згарищ на Олешківських пісках

Одним із головних завдань лісового господарства є підвищення лісистості України до нормативного показника (в середньому – 20 %). Водночас, через повномасштабну російську агресію проти України, внаслідок якої масово знищуються та пошкоджуються лісові насадження, проводити масштабні заходи з підвищення рівня лісистості наразі неможливо. Навпаки, лісистість зменшується, а деградація ґрунтового покриву посилюється й охоплює нові території.

Фото ДП «Клавдієвська ЛНДС»

У найближчій перспективі лісівникам доведеться проводити не тільки заходи з лісовідновлення, а й створювати нові ліси на землях, які стали непридатними для використання в сільському господарстві внаслідок забруднення різноманітними токсичними сполуками – продуктами детонації ракет та артилерійських снарядів (сполуки нітрогену, формальдегід, ціаниста кислота), паливно-мастильними матеріалами й іншими нафтопродуктами тощо.

      

Вплив цих високотоксичних речовин на лісову рослинність потребує детального вивчення, оскільки може спричинити гальмування її росту, розвитку й навіть загибель. До категорії непридатних також відносяться землі, засолені внаслідок зміни гідрологічного режиму через знищення лісової рослинності, підрив дамб, зокрема й руйнування дамби Каховського водосховища тощо.

У східних, південно-східних і південних регіонах України, де наразі відбуваються найбільш інтенсивні бойові дії, лісовідновлення та лісорозведення значною мірою ускладнюватиметься поєднанням негативних антропогенних і природних факторів. Задля їхнього пом’якшення й усунення всі етапи створення лісових культур потребують наукового супроводу. Цей супровід особливо важливий на початковому етапі, коли потрібно провести комплексне оцінювання рівня лісопридатності земель на лісотипологічній основі. Таким чином, лісовідновлення та лісорозведення у післявоєнний період набуває специфічності та може бути реалізованим через системний науковий підхід, який передбачає низку заходів, серед яких одним із найважливіших є проведення комплексних ґрунтових досліджень ділянок, запланованих під створення лісів.

С. П. Распопіна, д-р с.-г. наук,

зав. лабораторією лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА