День захисників і захисниць України

Опубліковано: 2023-09-29

День захисників   і   захисниць   України  відтепер   відзначатимуть 1 жовтня, бо саме на цей день припадає велике церковне свято – Покрова  Пресвятої  Богородиці.   Православна  церква  України  з  1 вересня 2023 року перейшла на новоюліанський церковний календар, в якому всі свята відзначаються на 13 днів раніше. Ця зміна не має теологічного значення та пов’язана лише з точністю вимірювання часу. Водночас, цей крок є наближенням до решти християнського світу та має ефект відокремлення від антиморальної пропаганди. Людство живе завдяки сонцю та вірі в світлий новий день.

Боротьба за національну ідею в українському суспільстві є невід’ємною від козацтва. Пресвята Богородиця здавна вважалася захисницею українських воїнів, оскільки їхню церкву було присвячено Діві Марії. І аби обрати нових членів старшини, козаки збиралися саме на Покрову, бо омофор Марії – ознака перемоги.

Козацька ікона Покрови Пресвятої Богородиці

 

Поет і художник Тарас Шевченко, історик та етнограф Микола Костомаров, фольклорист і мовознавець Пантелеймон Куліш, математик і правознавець Микола Гулак були членами Кирило-Мефо́діївського братства, заснованого в Києві у 1845 році, яке спиралося на корені козацького республіканізму, ідеї рівноправного співробітництва слов’янських народів і відродження України. Вислів «Слава Україні!» був вітальним серед членів братства.

18 травня 1876 року російський імператор Олександр II підписав так званий Емський указ, який забороняв українську мову в різних сферах життя (церква, освіта, культура, книговидавництво). Видавати українською мовою історичні літературні та художні твори дозволялося лише за умови цензури та написання їх згідно з загальноросійською орфографією. На підставі указу також було ліквідовано Південно-західний відділ Російського географічного товариства, співробітники якого проводили статистичні, географічні, історичні, етнографічні та лінгвістичні дослідження України. З Київського університету були звільнені професори-українці – історик Михайло Драгоманов, антрополог Федір Вовк та інші. Були ліквідовані осередки української інтелігенції товариств «Громади». Але у 1990 році гасло «Слава Україні!» та відповідь «По всій землі слава!» знову гучно залунало в середовищі харківської української студентської громади.

Група основоположників РУП (Революційна українська партія), студентів-самостійників Харківського Технологічного інституту (по центру – Юрій Коллард, ліворуч – Олександер Коваленко, праворуч Левко Мацієвич. Харків, 1900 рік)

Завезення з закордону надрукованих українською видань також було під забороною, тому багато українських авторів почали друкувати свої твори в Галичині, яка перебувала на той час під владою Австро-Угорської імперії, що посилило діяльність української спільноти за кордоном. Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність у розпалі революційних подій 1905 року.

23 червня 1917 року українці з колишніх царських гвардійських полків вітали проголошення Першого універсалу Центральної ради кличами «Хай живе вільна Україна!» і «Слава Україні!» та проводили озброєні демонстрації під синьо-жовтими прапорами у столиці Росії. На легендарній «Аврорі» також діяла організація матросів-українців.

У липні 1917 року до Севастополя зайшов корабель «Воля» (збудований у Миколаєві у 1914 році та перейменований після лютневої революції лінкор Імператорського Чорноморського флоту «Імператор Олександр III»), на одній з його башт майорів великий синьо-жовтий прапор (це був перший український прапор на кораблях Чорноморського флоту) й у відповідь на привітання голови севастопольської Української головної ради частина екіпажу відповіла гучним: «Слава!», «Слава Україні!», «Слава Українському Чорноморському Флоту!».

22 січня 1919 року в Києві було проголошено Акт соборності українських земель, або Акт злуки (об'єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Республіки (ЗУНР) у соборну Україну). Першими на Софіївську площу прибули залізничники з великим національним стягом, на якому були виписані слова: «Слава українським героям!».

Фото зроблено 22 січня 1919 року з дзвіниці Софійського собору, на горизонті видно ще не зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий

Українська пластова молодь Галичини та Волині із середини 20-х років ХХ століття також почала використовувати гасло «Слава Україні!» і у відповідь «Слава, Слава, Слава!». Після заборони Пласту, пластуни влилися в Організацію українських націоналістів (ОУН), гасло «Слава Україні!» повернулося в маси та знову стало символом опору. Другий великий збір ОУН в 1941 році зафіксував своєю постановою вже давно сформовану традицію, але й додав до вітання обов'язкову відповідь: «Героям слава!».

Після Другої світової війни багато українців залишилися поза межами України. Радянський період супроводжувався знеціненням української культури та національної ідентичності, військовим і політичним захопленням.

Незалежність держави в 1991 році ми отримали майже без людських втрат. 22 січня 1900 року пройшла Акція Народного Руху України «Живий ланцюг» – на честь 71-ї річниці Акта злуки. Люди взялися за руки, створивши живий ланцюг між Івано-Франківськом (у 1919 році був столицею ЗУНР) і Києвом.

 

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 року ухвалила Акт проголошення незалежності України, а 1 грудня 1991 року пройшов Всеукраїнський референдум щодо незалежності України.

Життя змінив 2014 рік. Росія розпочала збройну агресію проти України: окупувала Крим та розгорнула війну на Донбасі. А з 24 лютого 2022 року почала широкомасштабне вторгнення.

На жаль, сьогодні День захисників і захисниць України для багатьох родин – день  суму та скорботи. Гинуть молоді, освічені, порядні люди – ті, чия правда не ділиться на «до» і «після» та не спливає з часом. Всі, хто боронить зараз українську землю, захищають кожного народженого в України, і тих, хто має її в серці. Героям слава! Слава Україні!

 

 

Пресслужба УкрНДІЛГА