Важливість збереження та використання генофонду плюсових дерев в Україні

Опубліковано: 2020-09-25

Загальновідомо, що плюсові дерева як найцінніша частина генофонду природних і штучних популяцій являють вихідну основу для створення лісонасінних плантацій (ЛНП) вегетативного та насіннєвого походження і водночас є важливими об’єктами збереження генофонду видів in situ. Насіння, зібране як із плюсових дерев, так і зі створених на їхній основі клонових насінних плантацій (КНП), включають до категорії «покращене».

Згідно з Настановами із лісового насінництва (2017), плюсове дерево – це дерево в одновіковому насадженні, яке за таксаційними й господарсько цінними показниками помітно переважає дерева того самого виду й віку, що ростуть в однакових із ним умовах. Такі дерева можуть вирізнятися високою інтенсивністю росту, смолопродуктивністю, якістю стовбурів і деревини, стійкістю до стресових чинників тощо. Детальні вимоги до їхнього відбору надані у згаданому вище документі. Для надання дереву статусу плюсового його вносять до Державного реєстру плюсових дерев, оформлюють паспорт із зазначенням його характеристик, географічних координат та додаванням схеми розташування дерева (дерев) на території виділу.

Плюсове дерево дуба звичайного № 10/10 у ДП «Вовчанський лісгосп» Харківської області

Випробні культури 60-річного віку на території ДП «Харківська ЛНДС»

В Україні роботи з відбору плюсових дерев тривають понад 60 років. Нині на обліку ДО «Український селекційний центр» знаходиться близько 5 тис. таких дерев 28 видів. Для порівняння: в Японії відібрано понад 8 тис. плюсових дерев більш ніж 10 видів, а у Швеції – понад 6 тис. плюсових дерев лише сосни звичайної.

Аналізуючи розподіл кількості відібраних у країні плюсових дерев за видами (рис. 2), слід звернути увагу на те, що 28 % (1 330 дерев) – це сосна звичайна і 32 % (1 551 дерев) – дуб звичайний. Відбору плюсових дерев цих видів завжди приділяли найбільшу увагу , оскільки вони є найбільш розповсюдженими господарсько-значущіми головними лісоутворювальними видами, які становлять левову частку в лісокультурному фонді країни. Частка плюсових дерев решти видів є значно меншою і не перевищує 10 %. Так, для модрини європейської цей показник становить 7 % (331 дерево), ялиці білої  – 6 % (291 дерево), сосни кримської 5 % (221 дерево), бука лісового 4 % (190 дерев). Разом із тим, для 12 видів (кедри атласький, гімалайський і ліванський, сосни кедрова європейська і Коха, дуби червоний і пухнастий, клени гостролистий і явір, тополя чорна) кількість плюсових дерев є меншою за 20, тобто недостатньою для створення лісонасінної плантації.

Розподіл відібраних в Україні плюсових дерев за видами  (за даними ДО «Український лісовий селекційний центр»)

Слід зазначити, що відбір плюсових дерев – це дуже важливий, але лише перший, крок у селекційному процесі, та кількість зареєстрованих плюсових дерев сама по собі мало впливає на рівень використання покращеного насіння в лісовому господарстві. Сенсом відбору таких дерев є їхнє подальше використання. Наступними кроками є створення архівно-маточних плантацій (АМП), клонових і родинних лісонасінних плантацій (РНП) і випробних культур (ВК), які є об’єктами збереження генофонду плюсових дерев ex situ. У розвинених країнах переважну більшість відібраних плюсових дерев випробовують за потомством, використовують для створення КНП і РНП та зберігають на АМП.

АМП – зручний об’єкт для заготівлі живців і насіння та проведення досліджень, на якому зосереджено значну кількість клонів плюсових дерев, а заготівля живців, шишок і насіння є доступнішою, ніж із плюсових дерев у деревостані. Ми відбираємо дерева значного віку, які можуть найближчим часом загинути, а, збережені на АМП, вони ще багато років можуть бути джерелом живців і насіння.

Головне призначенні лісонасінних плантацій є загальновідомим: забезпечення лісового господарства покращеним насінням. Але, крім того, КНП часто використовують для проведення досліджень особливостей росту й репродуктивного розвитку клонів.

Важливість створення випробних культур зумовлена тим, що, відбираючи плюсові дерева за фенотипом (зовнішніми ознаками), ми не можемо гарантувати таку саму продуктивність лісових насаджень, вирощених з їхнього насіння. Не можуть цього спрогнозувати навіть і сучасні молекулярно-генетичні дослідження. Тому на цей час єдиним шляхом визначення селекційної цінності плюсових дерев є їхнє випробування за потомством. Плюсові дерева, потомства яких у віці 15–30 років перевершують контроль за висотою на 10% і за діаметром стовбурів на 30%, переводять у кандидати в еліту, а після 30-річного віку – до елітних. Насіння таких дерев відповідає категорії «випробуване», а створені з клонів цих дерев КНП отримують статус ІІ та вищих рівнів. Доведено, наприклад, що вплив показників материнських дерев на ріст потомств такого поліморфного виду, як сосна звичайна, для висоти в середньому становить 12–16 %, для діаметра – 9–13 % (за даними Л. І. Терещенко).

Отже, рівень використання покращеного насіння в лісовому господарстві залежить від кількості плюсових дерев, репрезентованих на АМП, ЛНП та тих, що проходять випробування за потомством. В Україні на АМП та ЛНП репрезентовані 77 % плюсових дерев сосни звичайної і 36 % дуба звичайного (рис. 3). Так, наприклад, із 106 зареєстрованих на Харківщині плюсових дерев дуба звичайного на ЛНП репрезентовано 50, а зі 126 зареєстрованих на Вінниччині – 30. В інших областях показники є нижчими. Іншими словами, господарства витратили кошти на їхній відбір, але не використовують належним чином.

Представленість плюсових дерев у випробних культурах та на АМП і КНП

З огляду на те, що стійкість лісів напряму пов’язана з їхнім різноманіттям, важливо використовувати для створення ЛНП якомога більшу кількість клонів плюсових дерев. Дуже важливо залучити до створення ЛНП плюсові дерева, раніше не задіяні в цьому процесі, наприклад, плюсові дерев, відібрані у період 2010–2015 рр. Також слід звернути увагу на важливість збереження й використання старовікових плюсових дерев. Із загибеллю плюсових дерев, які не розмножені вегетативним і насіннєвим шляхами, не представлені на АМП та на ЛНП, безповоротно втрачається важлива частина цінного генофонду.

Нині проходять випробування 40 % плюсових дерев сосни звичайної і 24 % дуба звичайного за потомством (рис. 3). Випробування плюсових дерев сосни кримської, ялиці білої та дуба пухнастого є обмеженм. Лише 7 % плюсових дерев ялини європейської проходять випробування за потомством. Випробні культури потомств решти видів, зокрема модрини й бука, взагалі відсутні. Недостатня кількість ділянок випробних культур стримує подальший розвиток лісової селекції та насінництва.

Узагальнюючи сказане, варто наголосити, що, незважаючи на те, що в минулі роки було проведено значну роботу з відбору плюсових дерев та відтворення цінного генофонду, для ефективного функціонування постійної лісонасінної бази в країні цього недостатньо. Слід залучити до створення АМП і КНП та випробувань за потомством ті плюсові дерева, які не були задіяні раніше. Окремо необхідно звернути увагу на важливість застосування молекулярно-генетичних методів для ідентифікації та паспортизації плюсових дерев, вивчення їхнього генетичного різноманіття. Важливо враховувати, що здійснення всіх цих робіт потребує прийняття відповідних програм на галузевому рівні із наданням необхідного технічного забезпечення та фінансування.

С. А. Лось, 

завідувач лабораторії селекції УкрНДІЛГА, 

канд. с.-г. наук, с. н. с.

 Фото: С. Лось, 2017, 2019