Сміття чи життя

Опубліковано: 2021-03-02

У фантастичній розповіді Р. Бредбері «І грянув грім» багаті мисливці на машині часу потрапляють у мезозойську еру полювати на динозаврів. Інструктор повідомляє про жорсткі умови: ходити можна лише спеціальною стежкою, щоб випадково не зачепити травинку чи комашку. Розчавите мишу – не буде пірамід і Сполучених Штатів, Європа залишиться лісом. Головний герой випадково сходить зі стежки та розчавлює метелика...

І грянув грім...

Коли мисливці повертаються у свій час, виявляється, що світ змінився: історія не та, правитель не той... Хоча це й фантастика, але в ній є значна частка істини. Фізики називають подібні явища «ефектом метелика».

Пересічний громадянин не розуміє, навіщо зберігати біорізноманіття. Що трапиться, якщо якогось тюльпана або жука не вистачить у лісі? Навіщо ці заповідники та заказники? Навіщо ці уламки та сучки? Адже мільярди років поспіль Землю населяли лише примітивні організми, а планета оберталася, незважаючи на це, навколо своєї осі та навколо Сонця. Ну залишили б людей, худобу, курей, ну ще собаку з кішкою, а решта навіщо?

А у Швейцарії власник маленького клаптика лісу каже: Мій ліс – це як мій будинок, мій собака чи моя корова! Як він вирішує зрубати дерево, він вибирає таке, яке йому потрібне, але коли воно впаде, щоб залишилися поряд інші дерева, які ростимуть на того заміну.

У тій самій Швейцарії, в Інтерлакені, стоять стіною на схилі мертві дерева, і ніхто не каже, що це псує вигляд міста, який відвідують тисячі туристів. Адже влада й населення розуміють, що цінність деревини, яку б вони одержали від прибирання сухостою, не перекриває витрат на її заготівлю та втрат від ерозії ґрунту й посилення поверхневого стоку, не кажучи вже про втрати  різноманіття. Адже відомо, що у гірських лісах природне поновлення ялини і навіть висаджені саджанці цієї породи краще розвиваються біля залишених стовбурів і пнів.

На відміну від Швейцарії, після пожежі 2007 року у Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику було зрубано значну частину дерев сосни на схилі. Вивезти всю заготовлену деревину не вдалося. Лісові культури на освітленому сонцем схилі приживалися погано. Водночас багато пошкоджених вогнем дерев (навіть із висотою нагару понад 6 метрів) відновили стан, а під їхнім наметом виросло природне поновлення сосни.

На згарищі пожежі 2007 р. у 2011 р. Ялтинський ГЛПЗ

Ялтинський ГЛПЗ, 2011 р. Місце, де розчистили згарище 2007 року. Культури не прижилися.

Деякі люди, на жаль, і лісівники, вважають, що деревина мертвих дерев є осередком розмноження шкідливих комах і збудників хвороб. Для приїзду начальства та органів контролю в лісгоспах готують маршрути, де і квартальні стовпчики пофарбовані та стоять під потрібним кутом, і всі старі пні й уламки дерев вилучені з поля зору. Населення пише скарги, якщо бачить сухі дерева у заповіднику, тому що йому б хотілося забрати цю деревину для опалення. Те саме населення пише скарги, якщо дерева рубають, якщо рубають і не вивозять, якщо вивозять великомірні й залишають гілки і якщо подрібнюють гілки й залишають стовбури. У будь-якому разі ситуація виходить, як у відомому вірші, коли дід ішов пішки, а онук їхав на ослі, потім навпаки, потім обидва шли пішки, потім дід ніс на руках осла, а народ кричав: «старий осел молодого везе».

Треба вже усвідомити, що комахи, які спроможні заселити та вбити живі дерева, ніколи не заселяють мертві дерева. Деякі можуть заселити вітровал чи свіжозрубані дерева, але не такі, що лежать у лісі декілька років.

Ще один «забобон» стосується мертвої деревини як джерела загоряння. Звичайно за великої пожежі з температурою в декілька сотень градусів горить усе. Але загораються насамперед хвоя, дрібні гілочки, кора хвойних порід. Старий сухостій не має гілочок і кори, й тому може бути лише обпаленим. Тим більше в останню чергу загоряться напіврозкладені вологі залишки деревини.

Липа. Стрійський парк, 2018 р.

Зважаючи на важливість лісу як ресурсу деревини необхідно йти на компроміс між забезпеченням ефективного ведення лісового господарства та вимогами стосовно збереження біорізноманіття лісових екосистем. Біорізноманіття виконує важливі функції: ресурсну, продукційну, середовищеутворювальну, інформаційну (накопичення інформації в результаті еволюції) та духовно-естетичну. Уявлення про невичерпність лісу як ресурсу похитнулося, оскільки все менше залишається природних лісів, природне відновлення лісу можливе лише в окремих регіонах, а площі, охоплені лісовими пожежами та всиханням, збільшуються.

Діяльність людини призводить до надмірного забруднення атмосфери, ґрунту й вод промисловими та побутовими токсикантами, стоками з полів, зменшення площі лісів, зростання частоти і площі пожеж. Від такої діяльності серед тварин виграють хіба що щури й таргани!

Доведено, що продуктивність лісу залежить від кількості видів тварин, рослин і грибів. Підраховано, що в лісах з однієї породи синтез біомаси зменшився б на 34–74%. Водночас у багатьох лісгоспах зруби засаджують одним видом дерев (найчастіше – сосною), щоб зменшити витрати.

Різноманіття на мертвому стовбурі

Останніми десятиліттями різко погіршився санітарний стан багатьох лісових порід, зокрема ясена. Англійські вчені з’ясували, що з ясеном пов’язані 955 видів: 12 птахів, 28 ссавців, 58 мохів, 68 грибів, 241 безхребетних, 548 лишайників. Серед них трапляються лише на ясені 45 видів, зрідка використовують інші породи – 62 види. Доведено, що за властивостями лісової підстилки, темпами її накопичення та розкладання з ясенем можуть зрівнятися лише липа дрібнолиста і клен гостролистий, але жодна порода не може замінити ясен для підтримання всіх видів, які з ним нині пов’язані. Ті породи дерев, які підтримують більшу кількість видів, пов’язаних із ясенем, не можуть його замінити за функціями в екосистемі. Тому для кожної ділянки запропонували визначити, що є важливішим – збереження видового різноманіття чи функцій лісової екосистеми.

Не менші наслідки матиме й вилучення інших видів, зокрема таких, що пов’язані постійно чи упродовж частини життєвого циклу з так званою «мертвою» деревиною – загиблими фрагментами живих дерев (трухлявими частинами стовбурів, сухими гілками й сучками, мертвим корінням), сухостоєм і сушняком. Насправді мертва деревина надає життя більшій кількості організмів, ніж коли вона була живим деревом, підвищує стійкість і рівновагу лісової екосистеми. Так на одному гектарі природного лісу знаходитися від 100 до 200 м³ мертвої деревини, а у лісах, де ведеться господарство, не більше 3 куб. м³. Тому й у країнах із поширеним плантаційним веденням господарства зникли багато видів рослин і тварин.

Диво-дерево у Стрійському парку, Львів. 2018 р.

Якщо навіть покласти на землю у лісі звичайний дерев’яний брусок, у місці його контакту з ґрунтом утворюється зона тіні, підвищеної вологості та менших коливань температури. Водночас поряд із ним визначають інтенсивну інсоляцію, різкі коливання температури та сильне випаровування. А якщо на місці цього бруска лежить відрізок гілки такого самого розміру, він має різноманітні щілини, потовщення, дупла, сліди ходів комах і погризи. І кожен із цих типів неоднорідності поверхні характеризується певними мікрорельєфом, мікрокліматом і є місцем перебування багатьох істот, кожна з яких має певні вимоги. Якби багатьох із цих істот не було, у природних лісах накопичувалися б навали мертвих дерев, кущів, трав і загиблих тварин.

Дупло – місце перебування багатьох видів

Якщо мешканці мертвої деревини постійно розмножуються у залишках дерев, то кожне нове дерево, що впало, незабаром заселяється. Спочатку його заселяють види комах, які спроможні жити у твердій деревині. В їхніх ходах поселяються гриби та комахи, що перетворюють деревину на труху, а у вологих умовах – на губку. У мертвих деревах утворюються порожнини, в них гніздяться птахи, які самі неспроможні видовбувати дупла. Дятли до того ж використовують сухі стовбури чи гілки як телеграф, а ці звуки ударів дзьобами є сигналом спілкування між партнерами у шлюбний період та для позначення території. З мертвою деревиною прямо чи опосередковано пов’язані хижі та паразитичні безхребетні, споживачі інших безхребетних, їхніх екскрементів і мертвих тварин. У природному лісі органічна речовина, накопичена у мертвих деревах, та мікроелементи повільно повертаються у ґрунт, що забезпечує постійне надходження елементів, необхідних живим рослинам. При цьому надлишок мінеральних сполук не проникає у глибокі шари ґрунту і не потрапляє у річки, на відміну від випадків штучного внесення добрив. Тому після пожеж і ураганів, коли в природному лісі накопичуються великі запаси мертвої деревини, природні процеси швидко стабілізуються.

Місце перебування жука самітника. НПП «Гомільшанські ліси», 2020 р.

Osmoderma barnabita – жук самітник, рідкісний вид, заселяє дуплясті дерева

Чим довше лежить стовбур на землі, тим більше зростає його спроможність до утримання вологи, яка надходить з опадами і в результаті розкладання деревини бактеріями та грибами. Стовбури та пні, які лежать у лісі, насичуються водою, що позитивно впливає на мікроклімат. На таких стовбурах проростає насіння дерев, розвивають мохи, лишайники й інші рослини, що ще збільшує спроможність цієї деревини утримувати вологу.

Звичайно на ці процеси впливають географічне розташування території, лісорослинні умови та структура деревостанів. Так у вологих умовах навіть великі стовбури поступово розкладаються й заселяються багатьма організмами. Водночас у степу й лісостепу, де десятиліттями вилучали всі лісосічні залишки, нерозкладена деревина може лежати й поступово висихати тривалий час, оскільки просто нікому її заселяти!

Багато видів можуть мігрувати на такі ділянки: спори та насіння поширює вітер, комахи перелітають або переповзають, але все це відбувається доволі повільно. Дослідження у Національному природному парку «Гомольшанські ліси» свідчать, що на ділянках, де зрубані хоча б декілька дерев, незабаром збагачується видовий склад ксилофагів і їхня частка у комплексі, тоді як у заповідній зоні переважають за кількістю видів і чисельністю сапроксильні види комах, які пов’язані з мертвою деревиною.

Для збереження багатьох видів сапроксильних комах необхідно підтримувати безперервність кормової бази, оскільки їхня спроможність до переміщення обмежена десятками або сотнями метрів. Якщо ці види не знаходять придатного для заселення дерева певної породи, діаметра, ступеня розкладання деревини та мікроклімату, зростає загроза їхнього вимирання.

Вусач Oxypleurus nodieri на згарищі 2007 р. в Ялтинському ГЛПЗ, 2011 р. Зимує в тріщинах кори.

У парках і зелених зонах усі всихаючі дерева та їхні частини вилучають, оскільки вони погіршують естетичний вигляд ландшафту, а також для уникнення небезпеки травмування відвідувачів і персоналу. У деяких парках зберігають старі дерева, в дуплах яких розвиваються рідкісні види безхребетних тварин. Водночас такі дерева часто «лікують» із інженерним, але не біологічним підходом: вилучають із дупел труху та просочують деревину хімічними препаратами, тобто вбивають усі живі організми в ній.

У країнах Європи давно розмежували ставлення до лісів, де ведеться господарство, та до об’єктів природно-заповідного фонду. У національних парках і заповідниках, де основною метою є збереження біорізноманіття, узагалі не можна вилучати дерева, крім потенційно небезпечних для відвідувачів або транспортних засобів.

Пні у заповідному лісі. Румунія, 2019 р.

У насадженнях, в яких ведеться господарство, також дотримуються певних правил сприяння збереженню різноманіття, зокрема після будь-яких рубок залишають певну кількість дерев у лісі до повного розкладання. З погляду безпеки для живих дерев, зокрема з боку заселення стовбуровими шкідниками та поширення спор дереворуйнівних грибів, бажано заготівлю деревини здійснювати переважно не у вегетаційний період. Винятками є вилучення свіжозаселених стовбуровими шкідниками дерев і розробка згарищ та вітровалів. Деревину, яку вчасно не вивезли і вже недоцільно переробляти, слід залишати в лісі до повного розкладання. Така деревина не приваблює шкідників, але може привабити види, які сприятимуть повнішому повертанню органічних і мінеральних речовин у кругообіг.

Дерева, вилучені під час рубок освітлення та прочищення, недоцільно збирати у купи. Вони принесуть більше користі, якщо будуть розкидані на землі. Звичайно, це певною мірою ускладнить догляди, але до часу наступного догляду такі залишки мають значною мірою розкластися.

Багато видів комах, личинки яких розвиваються у «мертвій» деревині, на стадії імаго (дорослих особин), мають здійснити додаткове живлення на рослинах родин айстрових, розових, зонтичних (селерових). Тому лісові луки та узбіччя лісових доріг бажано не скошувати у період цвітіння таких рослин.

В. Л. Мєшкова,

завідувач лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА,

 професор, д-р с.-г. наук

 

Статтю опубліковано в журналі «Лісовий

вісник», 2021. №1. С.8-11