Біорізноманіття ожин Житомирського Полісся

Опубліковано: 2020-01-24

Рід ожина (малина) Rubus на заході України (разом із Карпатами) має понад 30 видів. Значно біднішим є склад цього роду в Поліссі. За нашими даними, у Житомирському Поліссі він налічує 15 видів, з них 10 видів знайдено нами в останнє десятиліття.

Найбільш звичайними для Полісся є 3 види: малина звичайна (Rubus idaeus), ожина сиза (Rubus caesius) та костяниця (Rubus saxatilis). Два перші види ростуть в добре зволожених та дренованих лісах, можуть домінувати на зрубах у сугрудах. Утім, промислове значення з них має лише малина звичайна. Костяниця – звичайний вид для свіжих та вологих сугрудів Полісся. Це трохи колюча трава, ягоди в неї великі й поодинокі, ясно-червоні, але кісточки великі, тому практичного значення вона не має.

Цікавими є два види ожин: ожина стиснута та ожина ведмежа. З них ожина стиснута (Rubus plicatus) є звичайною для Західного Полісся, а для Житомирського – заходить лише у західну його частину: ДП «Новоград-Волинське ЛМГ» та «Городницьке ЛГ». Це одна з найколючіших ожин України та найврожайніша ожина Західного Полісся. У неї колючі стебла, черешки та жилки листків. Колючки гачкувато зігнуті. Ягоди чорні, блискучі, смачні. Інший вид – ожина несійська, або ведмежа (Rubus nessensis), має красномовну місцеву назву «дряпаки», адже вона дуже колюча, але, на відміну від ожини стиснутої, колючки в неї прямі й короткі. Вона звичайно поширена в Житомирському Поліссі, а в Західне Полісся заходить лише в східну його частину.

Масове поширення в Житомирському Поліссі нині має ожина жорстковолоса (Rubus hirtus). На довгих повзучих пагонах, завдовжки 2–5 м, крім колючок, наявне густе жорстке опушення. Цей вид поширений переважно в західній частині Житомирського Полісся, але має виявлену тенденцію до поширення на схід. Вид відомий у регіоні з 1954 р. (знахідка проф. А. І. Барбарича). Тривалий час був рідкісним у регіоні. Кілька нових його точок у районі смт Городниця виявлено Б. В. Заверухою зі співавторами у 1974 р. Нині цей вид нами знайдено в більшості адміністративних районів Житомирського Полісся. Також слід наголосити, що численною є група видів, так званих «гіртоїдів», близьких до ожини жорстковолосої, але все ж інших. Точному визначенню заважає необхідність застосування молекулярно-генетичних методів досліджень.

Ожина жорстковолоса

Щільні зарості ожини жорстковолосої

Рідкісними для Житомирського Полісся є кілька видів ожин – ожина Бертрама (Rubus bertramii), знайдена в Ємільчинському та Житомирському районах; ожина прямоколоса (Rubus ortostachys), знайдена в Овруцькому, Радомишльському та Ємільчинському районах; ожина струнка (Rubus gracilis), яка зростає в Житомирському, Радомишльському та Баранівському районах.

Ожина струнка

Найрідкіснішим видом ожин у регіоні є ожина гірська (Rubus montanus), звичайна в Карпатах та дуже рідкісна на рівнині. Вона має великі розміри, однорічні пагони сягають 2–3 м, вкриті великими колючками та коротеньким опушенням. У китицях – по 15–20 чорних, блискучих, конічних ягід завдовжки 2–3 см.

Розводиться у культурі та іноді дичавіє у Житомирському Поліссі ожина запашна (Rubus odoratus). Стебло в неї просте, листочки цілісні, подібні до кленових, квіти яскраво-малинові, діаметром 3–5 см, запашні.

Слід відзначити, що приблизно половина цікавих гербарних зразків ожин з регіону виявилися гібридами, їхнє визначення – справа майбутнього.

О. О. Орлов,

к. б. н., с. н. с. Поліського філіалу УкрНДІЛГА