ДП «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція» (ДП «Новгород-Сіверська ЛНДС»)

16000
вул. Івана Богуна, 90
м. Новгород-Сіверський
Чернігівська обл.
8-(046-58)-3-16-19

desna-90atrambler [dot] ru

Новгород-Сіверську лісову науково-дослідну станцію (Новгород-Сіверську ЛНДС) (до 2005 року Придеснянська науково-дослідна станція по боротьбі з ерозією ґрунтів – Придеснянська НДСБЕГ) засновано 28 квітня 1961 року у результаті реорганізації Придеснянської дослідно-яружної станції (с. Криски Понорницького району Чернігівської області), створеної в системі Наркомпрома УРСР у 1922 році, а в 1932 році переданої УкрНДІЛГА як Придеснянський опорний пункт.
Основними завданнями станції були захист ґрунтів від ерозії та охорона вод. Науковцями станції розроблено комплекс протиерозійних заходів, який впроваджено на експериментальній базі у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області.

 

Науковці станції до 1961 р. вивчали гідрологічні та метеорологічні процеси на сільськогосподарських землях, змив і розмив ґрунтів, вплив сільськогосподарських культур на інтенсивність ерозійних процесів, роль агротехнічних, гідротехнічних і фітомеліоративних заходів у захисті ґрунтів від ерозії. Було створено мережу метеорологічних постів, улаштовані стокові площадки.
З 1962 року на території землекористування Придеснянської НДСБЕГ розпочалося впровадження комплексу протиерозійних заходів, оскільки окремо узяті заходи чи споруди не здатні були зупинити ерозію на розчленованій місцевості (Ю. К. Телешек, І. С. Антонов, Г.О. Доброленський, О.І. Гончар, В.В. Репневський, М.О. Репневська, М.Я. Юрковський, П.А. Попов, І.Я. Попсуй, А.А. Чернишов). Боротьбу зі збільшенням ярів здійснювали шляхом створення прибалкових і прияружних лісосмуг, яружно-балкових лісових насаджень, донних чагарникових мулофільтрів, залуговування схилів і днищ ярів і балок, створення водозатримувальних валів, донних загат тощо. Створено 1800 пог. м водозатримувальних валів, 77 га захисних насаджень, реконструйовано близько 60 га протиерозійних об’єктів. Визначено асортимент порід дерев і чагарників для створення лісосмуг, причому їхні ширину й конфігурацію визначали залежно від меліоративного навантаження. Випробовували різні способи садіння та схеми змішування порід. У результаті проведених заходів ріст ярів було зупинено. Паралельно з цим вивчали ґрунтово-гідрологічні процеси, ефективність захисних заходів.
Основою заходів другого етапу протиерозійних робіт була контурна організація території – нарізання ланів і доріг за горизонталями, поперек напрямку стоку. З таким розміщенням ланів узгоджували розташування лісових смуг, систему обробітку ґрунту, чергування просапних культур із культурами суцільної сівби вниз за схилом.

У наступні роки вивчали і вдосконалювали протиерозійний комплексу, котрий утворений на землях підсобного господарства, оцінювали продуктивність яружно-балкових земель у регіоні досліджень (М.М. Бурнос, Г.О. Доброленський, В.Г. Писарцов, Є.М. Кузьмін, Ю.Д. Матухно, В.М. Саян).
Розвиток ґрунтозахисного травосіяння дав змогу створити колекцію різних видів і екологічних форм багаторічних трав. Проведені наукові дослідження щодо  залуговування еродованих і засушених земель і створення промислових насінників трав (О.І. Гончар, І.Я. Попсуй, В.В. Репневський, М.М. Бурнос).
Для вивчення водорегулювальної ролі лісів на берегах рік і водоймищ закладено стаціонарний об’єкт із випробовування стійкості різних деревних порід до затоплення. Деревні породи було висаджено смугами в декілька рядів від русла р. Десни до незатоплюваної зони. Досліджено також вплив існуючих заплавних насаджень на руслові процеси, властивості алювіальних ґрунтів, якість води (В.В. Репневський, Г.О. Доброленський, Є.М. Кузьмін, М.І. Дармограй), продуктивність заплавних лісів (М.О.Галів ).
У 1966–1970 рр. на дослідній станції розпочато дослідження пошкодження деревостанів кореневою губкою і розробка заходів боротьби з нею, вивчення фізико-біохімічних основ росту і стійкості деревних порід, розробку методів реконструкції послаблених насаджень (І.О. Алексєєв).
З 1976 р. розпочато дослідження впливу лісу на якість водного стоку із сільськогосподар¬ських водозборів у зв’язку з прогресуючою хімізацією сільськогосподарського виробництва. Було визначено розміри виносу забруднюючих речовин з водозборів, якісні показники атмосферних опадів, поверхневого стоку, підземних і річкових вод. Вивчено механізм очищення поверхневого стоку захисними лісовими насадженнями, який полягає в його поглинанні лісовими ґрунтами, переведенні у внутрішньоґрунтовий і ґрунтовий стоки, сорбції забруднюючих інгредієнтів ґрунтами та підстилаючими породами. Сорбовані ґрунтами речовини утилізуються і включаються в біологічний кругообіг речовин.
До 1985 року було розроблено систему заходів щодо захисту водних об’єктів від забруднення агрохімікатами. В агроландшафтах таким заходом є створення захисного інженерно-біологічного комплексу, структурною і функціональною основою якого є система лісосмуг і насаджень (М.О. Репневська, Є.М.. Кузьмін, Ю.Д. Матухно).
До перспективних напрямів досліджень Новгород-Сіверської ЛНДС належить розробка нормативів і методів створення та формування захисних лісових насаджень для схилової системи землеробства в умовах Придеснянської височини. Змістом дослідження є визначення оптимальної захисної лісистості, розподіл захисних насаджень за категоріями: полезахисні смуги, водорегулювальні лісосмуги на привододільних землях, прибалкові й яружні системи, яружно-балкові насадження, а також їх взаємодія з іншими об’єктами протиерозійного комплексу.
У 1995 році науковці станції Ю. Д. Матухно, С.О. Дем'яненко та співробітник Київської ЛНДС (у ті часи – Старопетрівської) М.М. Давидов розпочали дослідження з моніторингу лісів другого рівня. Було створено мережу із 120 ділянок моніторингу другого рівня, яка охоплює 7 областей північно-східної частини України.
Після аварії на Чорнобильській АЕС дослідну станцію включено до складу виконавців з радіоекологічних досліджень. Вивчено характер розподілу радіонуклідів на території, варіювання забруднення виявилося надзвичайно високим. Досліджували вертикальну міграцію радіонуклідів залежно від ґрунтово-гідрологічних умов, поглинання радіоактивних ізотопів основними лісотвірними породами, зокрема, деревиною, корою (живою та мертвою), гілками, корінням, листками, хвоєю. Вивчали накопичення радіоактивних елементів у трав’янистій рослинності, ягодах і грибах. Установлено, що найбільшою здатністю до накопичення радіоактивних елементів характеризуються спорові рослини, особливо папороті та плауни, а також гриби. Найчистішим компонентом лісових ценозів є деревина. Накопичення радіонуклідів лісовими рослинами визначається не тільки рівнем забруднення ґрунту, але й значною мірою – дисперсністю радіоактивних речовин, що випали, та ступенем зволоження території (Ю.Д. Матухно, С.О. Дем'яненко, Г.В. Тартичний, О.І. Шурига, О.І. Михайличенко).
Останнім часом дослідження науковців станції присвячені вивченню результатів рубок лісу, лісокультурної справі, захисту лісових культур від пошкоджень комахами, розведення лісів на перелогах та інших малоцінних та деградованих землях, вивчення економічної ефективності лісогосподарських заходів. Науковці вивчають історичні аспекти ведення лісового господарства в регіоні
Нині експериментальна база ДП „Новгород-Сіверська ЛНДС” складається із стаціонарних об’єктів у Слобідському дослідному лісництві та пробних площ у лісгоспах Сумської та Чернігівської областей. Метою її створення є розробка регіональної (для умов Східного Полісся) системи ведення лісового господарства та агролісомеліорації.
Після створення Слобідського дослідного лісництва (2005 рік) за останні 3 роки в ньому закладено 5 стаціонарних пробних площ – щодо рубок головного користування, рубок догляду за лісом, вивчення шкодочинності комах. У минулі роки на об’єктах із захисту від водної ерозії ґрунтів було закладено 16 дослідних об’єктів. Всі дослідні об’єкти оформлені в натурі зі встановленням обмежуючих стовпів. На двох стаціонарних об’єктах рубок догляду проведено нумерування дерев (7 секцій по 0,20 – 0,25 га).
Дослідні об’єкти закладені для уточнення нормативної документації з рубок головного користування та заходів поліпшення якісного складу лісів. На об’єктах рівномірно-поступової рубки вперше у Східному Поліссі проводиться вивчення ефективності заходів сприяння природному поновленню сосни. На об’єктах дослідних освітлень, прочищень і прохідних рубок уточнюються параметри організаційно-технічних елементів рубок. Об’єкти, закладені на ділянках боротьби з ерозією ґрунтів, використовують для вивчення агролісомеліоративної ролі лісових насаджень.
Наукова доцільність експериментальної бази Станції визначається отриманням результатів щодо впливу різних лісогосподарських заходів на санітарний стан, продуктивність і біорізноманіття лісових екосистем регіону досліджень. На кожному з об’єктів визначається економічна ефективність лісогосподарських заходів. Закладання на стаціонарах багатоварі¬антних дослідів дає змогу визначити найбільш оптимальний варіант за лісівничими й економічними показниками та рекомендувати його для впровадження у виробництво.
На станції видається збірник наукових праць: „Лісівничо-екологічні проблеми Східного Полісся України”. Перший випуск видано в 2006 році. За результатами досліджень розроблено патент на корисну модель № 30005 „Спосіб захисту кореневих систем саджанців сосни від  пошкоджень личинками хрущів” (автори А.М. Жежкун, М.О. Галів, В.Л. Мєшкова). Патент зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 11 лютого 2008 року.
Науковці станції щорічно беруть участь у міжнародних, загальнодержавних і регіональних науково-практичних конференціях. У наукових збірниках і журналах видається 15 – 20 публікацій на рік.