Ялівець віргінський (Juniperus virginiana Linnaeus) різного географічного походження на Харківщині

Ялівець віргінський (Juniperus virginiana Linnaeus), природно розповсюджений у США та Канаді. У Сполучених Штатах він є найбільш природно поширеним хвойним видом на сході країни та його називають східним червоним кедром (Eastern Red Cedar). У сприятливих умовах дерево може сягати висоти 30 м. Найстаріше в США дерево цього виду має вік 970 років. Вид є як посухостійким, так і холодостійким, добре росте на кам’янистих, піщаних та глинистих ґрунтах. У Сполучених Штатах його використовують для відновлення еродованих, бідних ґрунтів при рекультивації, лісорозведенні на колишніх сільськогосподарських землях.  Під час пилових бур 1930-х років, Лісовий Проект Штатів Прерій заохочував фермерів на Великих рівнинах висаджувати вітрозахисні смуги з Juniperus virginiana. Мінімальна конкуренція між рослинами дає можливість формувати смуги щільної конструкції, яка не заважає деревам досягати максимальних висот, створюючи захист від вітру за короткий час. Використовують для виробництва ефірної олії, меблів, огорож, широко культивується для озеленення території. У штатах Міссурі, Оклахома та Арканзас ялівець віргінський зазвичай використовують як новорічні ялинки. У США проводять дослідження географічних культур та селекцію цього виду. 

В Україну ялівець віргінський  інтродукований близько 200 років тому. Досить поширений в озелененні. Відомі його більш ніж 100-річні лісові культури у Старо-Бердянському лісництві ДП «Мелітопольське ЛМГ».

Географічні культури (ГК) ялiвцю вiргiнського І покоління створені у дендропарку УкрНДІЛГА в Харківській області в 1983 році під керівництвом П. І. Молоткова.


Одна з куртин ГК ялiвцю вiргiнського І покоління, створена в дендропарку УкрНДІЛГА

Насіння 53  походжень  отримане з США в 1979 році. Рослини різних варіантів висаджені у вигляді окремих куртин. Нині збереглось 40 варiантiв по декілька екземплярів. Комплексне оцінювання за інтенсивністю росту, станом, якістю стовбурів та репродуктивним розвитком  варіантів у географічних культурах І покоління показало, що переважна більшість із них є перспективними для створення насаджень.

Найбільшу суму балів (20–21 бал) набрали варіанти №№ 1, 17 і 24 зі штату Канзас (274–350 м. н.р.м.). Всі варіанти з доброю репродуктивною спроможністю і можуть бути рекомендовані для заготівлі насіння. 

У грудні 2015 року з 14 варіантів ГК були заготовлені шишкоягоди та вилучене насіння, яке навесні 2016 року висіяли в теплиці. У перший рік було отримано сходи лише у 5 варіантах (№1, 10, 17, 18, 22) з Центрального та Східного Канзасу (274–518 м н.р.м.). Насіння решти варіантів зійшло на наступний рік. Весною 2020 року рослини були висаджені на ділянку географічних культур ІІ покоління на площі 0,2 га.

При обстеженні сіянців відмічено великі відмінності між показниками 3-х і 4-річних рослин. Тому для коректного порівняння інтенсивності росту варіантів  різного віку були розраховані показники середніх річних приростів за висотою. Для різних варіантів вони становили 10,7–21,5 см. Зв’язків між інтенсивністю росту варіантів І і ІІ поколінь не виявлено. Але слід зазначити, що варіант №1 (Канзас, 274 м н.р.м.) виявився серед лідерів як у І, так і в ІІ поколіннях. Серед 14 походжень суттєво кращим ростом підтвердженим критерієм Стьюдента (t) вирізнялися 5 варіантів (№ 1, 10, 17,18 і 38) зі штатів Канзас (№ 1, 17, 18) та Небраска (№ 10, 38). Суттєво поступалися контролю за інтенсивністю росту три варіанти – №23 (Небраска, 396 м н.р.м); 25 (Канзас, 670 м н.р.м.) та 33 (Дакота, 442 м н.р.м.).  Кореляційний аналіз виявив тенденцію до зв’язку між географічною широтою материнського деревостану та інтенсивністю росту сіянців ІІ покоління. Дещо кращим  ростом характеризувалися більш південні походження. Дослідження географічних культур  І і ІІ поколінь необхідно продовжити.

В цілому слід зазначити, що ялівець віргінський добре адаптувався до Лісостепових умов Харківської області та може бути рекомендований для створення насаджень багатоцільового призначення. Кращі дерева з географічних культур І покоління (особливо у варіантах зі штату Канзас) доцільно використовувати як безпосередньо для заготівлі насіння так і для створення насінної плантації.

С. А. Лось,
завідувач лабораторії селекції УкрНДІЛГА, 

канд. с.-г. наук, с. н. с.
Л. О. Торосова, с.н.с. лабораторії селекції
О. М. Плотнікова, м.н.с. лабораторії селекції
В. Г.
Григорьєва, н.с. ДП «Харківська ЛНДС»

Титульне фото: Шишкоягоди ялiвцю вiргiнського в ГК І покоління
Фотографії надані С. А. Лось