Липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.) у лісовому та садово-парковому господарстві України

Рід Tilia нараховує 31 вид, 5 підвидів, 25 різновидів та 4 гібриди. В природних лісах України ростуть Tilia cordata Mill., T. platyphyllos Scop., T. europaea L., T. ×euchlora К. Koch, T. begoniifolia, T. tomentosa Moench. та T. dasystyla Steven. Проте найбільш розповсюдженим видом є T. cordata. В Україні 77 % площі насаджень липи є природними, зокрема 58 % насаджень мають порослеве походження, 19 % – насіннєве. Штучні липові насадження ростуть на площі 23 %.

У минулому в природних лісах України й Європи T. cordata займала значно більші площі. Внаслідок низької економічної цінності деревини липи на нинішньому ринку вона незаслужено витісняється більш цінними деревними породами, а саме: дубом звичайним (Quercus robur L.), ясенем звичайним (Fraxinus excelsior L.) і сосною звичайною (Pinus sylvestris L.). В останні десятиліття частка липи в лісах України значно зменшилась. На зрубах дубових типів лісу, де зосереджено 76 % площ липи дрібнолистої, створюються переважно чисті дубові культури. Для створення дубових культур у свіжих дібровах виправдана частка липи дрібнолистої в складі молодняків становить близько 30 % (Гордієнко і Карпенко 1996). В умовах грабових дібров Західного Поділля під час формування деревостанів науковці В. К. Заїка й Ю. С. Каленюк пропонують вводити липу в склад лісових культур дуба в кількості до 30 %. За їхніми даними, запас деревини за такої частки липи у складі стиглого насадження становить 409–487 м3∙га-1. Липа сприяє підвищенню стійкості насаджень до хвороб і шкідників лісу, до зміни клімату, поліпшує родючість ґрунтів та збагачує різноманіття деревних видів у цих насадженнях.

У дібровах Лісостепу України T. cordata разом із кленом гостролистим (Acer platanoides L.) і грабом звичайним (Carpinus betulus L.) є найбільш поширеними підгінними породами для дуба звичайного та ясена звичайного. За даними Гордієнко і Карпенко (1996), у мішаних насадженнях природного походження в умовах свіжої діброви липа доволі інтенсивно росте. У 91–107-річному віці дерева липи сягають середньої висоти 22,1–27,2 м і середнього діаметра 24,9–40,1 см. За даними E. С. Мурахтанова (1972), у районі Волги липові насадження у віці 110 років мають середню висоту 25,6 м і середній діаметр 34,2 см.

T. cordata – морозостійка і тіньовитривала порода. Високу морозостійкість можна пояснити пізнім початком вегетації й високим вмістом (до 8 %) олії в молодих гілках. Вона може переносити морози до -45…-48°С. За тіньовитривалістю T. cordata поступається лише ялиці, буку, ялині та грабу. Сходи липи дрібнолистої з’являються й розвиваються за умов освітленості 2,0–2,5 % від рівня освітлення на відкритому місці.

Липа пристосована до різних ґрунтів, але краще росте на чорноземах. Оптимальними є свіжі й помірно вологі, збагачені лісовим перегноєм, пухкі та добре дреновані супіщані й легкосуглинкові ґрунти. Добре розмножується насінням і вегетативно. Липа плодоносить щорічно, але високі врожаї бувають через 2–5 років, а середні – через рік. В умовах Полісся й Лісостепу України рясні врожаї липи повторюються з періодичністю 2–3 роки. За даними досліджень в умовах грабових дібров Західного Поділля (Заїка і Каленюк 2019), життєздатність горішків липи в різні роки досліджень залишається переважно високою (55–94 %). Проте природне насіннєве поновлення липи в деревостанах проходить незадовільно. Це зумовлено несприятливими умовами для проростання горішків під наметом насаджень і на зрубах.

Липа не витримує заболочування, але може переносити підвищену кислотність ґрунту й рости в діапазоні рН від 4 до 8. Проте оптимальними є нейтральні ґрунти, де рН не перевищує 6. Завдяки вмісту в листках кальцію опад при розкладанні знижує кислотність ґрунту й збагачує його гумусом, тим самим сприяючи поліпшенню родючості кислих ґрунтів активніше, ніж дуб, модрина та інші лісові породи. У зв’язку з цим липу можна ефективно використовувати в місцях із важким техногенним навантаженням як один із засобів відновлення екосистем.

Під впливом опаду T. cordata інтенсивно накопичуються гумус, кальцій, гігроскопічна волога, карбонати; рН зсувається в лужний бік і, як наслідок, збільшуються ємність поглинання, ступінь насиченості основами та змінюється гранулометричний склад, ґрунт помітно покращує свої природні властивості. Насадження липи дрібнолистої змінюють властивості лісових підстилок та впливають на ефективну родючість ґрунтів.

Народногосподарське значення липи дрібнолистої є досить суттєвим. Вона добре росте й розмножується в складних екологічних умовах. Її активно використовують в озелененні населених пунктів та для створення полезахисних лісових смуг як ґрунтозатінювальну супутню породу для яружно-балкових насаджень у Лісостепу й Степу. Насадження за участю липи є не лише джерелом задоволення безперервно зростаючих потреб у деревині, її корі та недеревних продуктах, але й найважливішою кормовою базою бджільництва. Медопродуктивність липи становить за різними даними від 450 до 800 кг із 1 га суцільних насаджень. Має лікувальне значення. Настій квітів застосовують як потогінний, жарознижувальний, болезаспокійливий і бактерицидний засіб. Велике значення мають санітарно-гігієнічні, естетичні, захисні та інші корисні властивості цієї породи.

Деревина липи білувато-кремова, м’яка, легка, міцна, пружна. Вона добре ріжеться, обробляється, полірується, колеться, не деформується. Завдяки своїй м’якості та однорідності деревину липи широко застосовують у столярному виробництві й токарно-фрезерних роботах, у машинобудуванні, а також у виготовленні музичних інструментів, виробів домашнього побуту, меблів, тари, бочок, вуликів та інших домашніх виробів. Фанера, яку отримують із деревини липи, має низку позитивних якостей: вона неважка, її легко фарбувати та полірувати.

T. cordata може відігравати важливу роль в адаптації лісів до зміни клімату, особливо завдяки її значній екологічній стійкості. Постійне та всебічне використання насаджень за участю липи, організація й ведення господарства в них потребують глибокого знання біоекологічних особливостей, лісівничих, санітарно-гігієнічних, естетичних та інших корисних властивостей цієї деревної породи.

Унікальна липова алея в парку-пам’ятці садово-паркового мистецтва «Шарівський» Богодухівського району Харківської області, 2019 р. (фото О. М. Тарнопільської)

В. А. Лук’янець, М. Г. Румянцев, лабораторія лісівництва УкрНДІЛГА