Чим нам загрожує заборона всіх видів рубок у заповідних урочищах?

Особливо гостро проблема заборони всіх видів рубок у ПЗФ позначилася на ДП «Маріупольська ЛНДС» системи УкрНДІЛГА. Нещодавні слова Міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака для програми «Подія» «А коли ми говоримо про ліси, які є в національних парках, то в перший місяць моєї роботи на посаді міністра екології я заборонив будь-які санітарні рубки в лісах, які належать до національних парків» ще раз підтвердили наміри законотворців «захистити» українські ліси. Але наслідки такої допомоги важко й уявити.

Державне підприємство розташоване у східній частині степової зони України (Волноваський район, Донецька область). Площа штучних лісових насаджень (масивів, полезахисних смуг, балкових насаджень, випробувальних культур, лісонасіннєвих плантацій, дендрологічного парку тощо) підприємства невелика (близько 300 га), але їхнє значення вельми суттєве – рукотворні ліси, створені у чистому степу, завдяки невпинній роботі лісівників функціонують уже друге століття поспіль (понад 125 років). Вони є каркасом агроландшафтного меліоративного комплексу Докучаєвського стаціонару, під їхнім захистом знаходиться понад 200 га ріллі. Ще у далекому 1981 році територія підприємства увійшла до природно-заповідного фонду (ПЗФ) Донецької області зі статусом заповідного урочища місцевого значення «Маріупольська лісова дача». Головною метою заповідання було  збереження унікального лісоаграрного комплексу у зв’язку з його великим науковим, природоохоронним, лісознавчим, історико-культурним, естетичним значенням. Крім того, підприємство було зобов’язане  виконувати повний комплекс заходів з  ведення лісового господарства (проведення всіх видів доглядів у лісових насадженнях та на захищених ними полях), спрямованих на покращання санітарних, екологічних та інших полікорисних функцій деревостанів, що не суперечило вимогам чинному на той час законодавству, сприяло успішному росту і розвитку різновікових деревостанів та збереженню унікальних чорноземів.

Протягом останніх двох років було прийнято зміни до деяких законодавчих актів, що призвели до неможливості виконання статутних завдань підприємством та, як наслідок,  до погіршення загального фітосанітарного стану штучних насаджень. Нормативні вимоги сучасного законодавства щодо ведення господарства у лісах ПЗФ трактуються неоднозначно та мають чимало суперечностей.

У чинній редакції Закону України «Про природно-заповідний фонд України» указано, що на територіях заповідних урочищ взагалі «забороняються всі види рубок, у  тому  числі  санітарні,  рубки формування і оздоровлення лісів, видалення   захаращеності   та  будь-яка  діяльність,  що  порушує природні  процеси…». Виникає питання, чи можуть успішно функціонувати штучні ліси поза межами природного ареалу їхнього розповсюдження як саморегульовані системи, адже  наявні штучні великовікові деревостани підприємства та інших установ ПЗФ Донецької області, які є прикладом стійких лісових екосистем у степовій зоні, вирощувались та формувались зі застосуванням комплексу лісогосподарських заходів упродовж їхнього життєвого циклу. Вочевидь, без втручання людини штучний ліс зростатиме і надалі, але, враховуючи прогресуючі патологічні процеси ослаблення та всихання, відсутність задовільного природного поновлення головних лісоутворюючих видів (зокрема дуба), стрімкі зміни клімату, потужні антропогенний та техногенний впливи, у лісах ПЗФ регіону відбудеться  заміна корінних деревостанів на похідні, спрощення видової і просторової структур, погіршення екологічних характеристик.  У такі насадження проникають малоцінні інвазивні види, які конкурують з головними породами. Без проведення доглядів збільшуються осередки ураження хворобами та заселення ентомошкідниками.

Згідно зі «Санітарними правилами в лісах України», «у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, на території природних заповідників, пам’яток природи, заповідних урочищ забороняється проведення суцільних санітарних рубок, вирубування дуплястих, сухостійних, фаутних дерев та ліквідація захаращеності». Згідно ж із нашими дослідженнями, у лісах нашого підприємтсва, а також інших установ ПЗФ Донецької області, є ділянки з суцільним усиханням деревостанів, де необхідно проведення суцільних санітарних рубок та створення лісових культур, але відповідно до нормативів вищевказаних законів та правил ці заходи проводити заборонено.

Крім того, на території підприємства нараховується майже 18 га різновікових лісових культур, які нормативними заборонами сучасного законодавства також приречені до загибелі. А ще є понадлімітні узлісся, без періодичної вирубки та розкорчовки яких неможливе повернення ріллі у господарський обіг. Крім цього, є квартальні протипожежні просіки, шляхи внутрішньогосподарські та міжрегіонального значення, лінії електричних мереж та водопостачання, деревостани навкруги водойм тощо, які також потребують проведення періодичних або й термінових (!) робіт. Слід також враховувати, що лісові насадження є активною зоною рекреації, тому наявність сухостійних дерев (серед них є з нахилом понад 300 або завислі) є прямою загрозою життю рекреантів, працівників підприємства та місцевих жителів.

Таким чином, на сьогодні в штучних лісових насадженнях ДП «Маріупольська ЛНДС» та інших установ ПЗФ степової зони обов’язково повинні здійснюватися рубки формування та оздоровлення лісів (освітлення, прочищення, проріджування, прохідна рубка, санітарні, ландшафтні тощо) задля сприяння створенню оптимальних умов росту і розвитку лісостанів, забезпечення поступового відтворення і формування лісів, близьких до природних, постійного підтримання їхньої біологічної стійкості, унеможливлення завдання шкоди життю людей та їхньому майну.

Т. М. Короткова,

Н. Г. Соломаха,

ДП «Маріупольська ЛНДС»